Сферопсидний рак

Головним симптомом є утворення пухлиноподібних наростів або галів на гілках і стовбурах. Поверхня цих утворень з часом тріскається, стає шорсткою та відмирає.

Спостерігається локальне здуття кори, яке поступово охоплює більшу площу гілки. Якщо розрізати таку ділянку, можна помітити некроз внутрішніх тканин та зміну їх кольору на більш темний.

Листя на хворих гілках починає жовтіти, дрібнішати та завчасно опадати. Згодом окремі гілки повністю всихають, оскільки живлення рослини стає неможливим через ураження провідних шляхів.

При уважному огляді можна побачити чорні пікніди, розташовані групами на тріщинах кори. Вони є надійним індикатором присутності інфекції на рослині.

• Формування наростів та галів.
• Тріщини на корі та некроз тканин.
• Всихання окремих гілок та пагонів.
• Передчасний листопад.
• Наявність чорних спорових плодових тіл.

Збудником цієї хвороби є гриб Sphaeropsis tumefaciens. Це патоген, який уражає переважно декоративні та плодові деревні породи, проникаючи в їхні тканини через механічні пошкодження.

Гриб розвивається в камбії та корі, викликаючи розростання тканин, що призводить до формування патологічних новоутворень. Його життєдіяльність порушує провідну систему рослини, що критично впливає на розвиток дерева.

Патоген формує пікніди — дрібні плодові тіла чорного кольору, в яких дозрівають спори. Ці органи спороношення добре помітні на уражених ділянках кори у вигляді скупчень чорних крапок.

Розвиток гриба відбувається цілий рік, але найбільш активно він поширюється у вологі періоди. Спори легко розносяться дощем або комахами, що забезпечує швидке інфікування здорових частин саду.

Важливо пам'ятати, що грибниця патогену здатна виживати в мертвій деревині, тому видалення залишків після обрізки є критично необхідним для безпеки саду.

Висока вологість повітря та тривалі дощі є основними факторами, що провокують розвиток сферопсидного раку. Вологість сприяє виходу спор із пікнід та їхньому проростанню на корі.

Пошкодження дерева морозобоїнами або під час обрізки створює ідеальні умови для проникнення гриба. Необроблені зрізи є найбільш вразливими місцями для інфекції.

Рослини, які перебувають у стані стресу через нестачу поживних речовин або посуху, значно швидше втрачають здатність чинити опір патогену.

Погана вентиляція крони через загущені посадки затримує вологу, що створює сприятливе мікросередовище для гриба. Це особливо актуально в умовах інтенсивного вирощування.

Шкідники, що пошкоджують кору або деревину, виступають переносниками спор гриба та відкривають додаткові шляхи для розвитку інфекційного процесу.

Сферопсидний рак є небезпечним через свою здатність до прогресуючого знищення дерева. Поступове відмирання тканин призводить до втрати цілих скелетних гілок.

Наявність осередків хвороби в саду створює постійну загрозу для сусідніх дерев. Якщо вчасно не вжити заходів, епіфітотія може охопити всю ділянку за декілька сезонів.

Знижується продуктивність дерев, оскільки загальна площа листкового апарату скорочується, а енергія рослини витрачається на боротьбу з патогеном, а не на формування врожаю.

Структурна цілісність стовбурів і гілок порушується через численні гали та некрози. Це призводить до обламування гілок під час сильного вітру чи снігопадів.

Це захворювання завдає значних збитків розплідникам, де пошкодження саджанців веде до повної втрати посадкового матеріалу та неможливості його реалізації.

Обов'язковим заходом є видалення уражених гілок із захопленням живої тканини. Після цього необхідно провести дезінфекцію інструменту спиртом або хлорвмісними засобами.

Місця великих зрізів обов'язково замазують садовою замазкою або олійною фарбою, щоб запобігти повторному інфікуванню через відкриту деревину.

Регулярне обприскування мідьвмісними препаратами (фунгіцидами) у весняний та осінній періоди дозволяє суттєво зменшити кількість спор на поверхні кори.

Важливо дотримуватися агротехнічних норм догляду, включаючи збалансоване підживлення та забезпечення належного поливу для зміцнення імунітету рослин.

Слід своєчасно проводити заходи боротьби зі шкідниками, які пошкоджують кору та сприяють поширенню сферопсидного раку по території саду.