Сферофорові лишайники

Сферофорові лишайники проявляються у вигляді кущистих розгалужених таломів, які щільно прикріплюються до кори стовбурів та скелетних гілок дерев.

Зовні колонії виглядають як коралоподібні утворення, що мають сіруватий, коричневий або зеленувато-сірий відтінок.

Часто на кінцях гілочок лишайника формуються характерні плодові тіла — апотеції, які за формою нагадують дрібні кульки.

При ураженні кора дерева стає шорсткою, а в місцях інтенсивного розростання колоній може спостерігатися місцеве відмирання епідермісу.

На відміну від грибкових паразитів, лишайники не мають коренів, але їхнє щільне прилягання обмежує газообмін кори.

Збудником хвороби є представники родини Sphaerophoraceae (порядок Lecanorales), що належать до симбіотичних організмів.

Біологічно це не патогенна інфекція у класичному розумінні, а симбіоз гриба (мікобіонта) та водорості (фікобіонта).

Хоча лишайники не харчуються соками самого дерева, їхня присутність є індикатором послаблення здоров'я рослини.

Розмноження відбувається спорами або фрагментами талому, які розносяться вітром чи дощовими краплями на сусідні дерева.

Заселення кори відбувається поступово, починаючи з мікротріщин, де накопичується органіка та волога.

Основною умовою для розвитку сферофорових є висока вологість повітря та наявність постійної освітленості.

Хвороба найактивніше поширюється в загущених посадках, де порушена природна циркуляція повітря та провітрювання крон.

Часто лишайники вражають старі дерева з пошкодженою, тріщинуватою корою, яка слугує ідеальним субстратом для закріплення.

Недостатній догляд за садом, відсутність санітарної обрізки та низька інтенсивність росту дерева сприяють швидкому заселенню кори.

Сприятливим фактором також є наявність чистого повітря — лишайники чутливі до забруднень, тому їх велика кількість свідчить про добру екологію.

Шкодочинність сферофорових полягає у створенні умов для розвитку інших шкідників та хвороб у їхніх густих сплетіннях.

Лишайники затримують вологу на поверхні кори, що призводить до її передчасного намокання та подальшого гниття в осінньо-зимовий період.

Приховані під колоніями лишайника мікротріщини стають сховищем для зимуючих стадій комах-шкідників, таких як щитівки та кліщі.

Обмеження доступу кисню до живих тканин кори уповільнює фізіологічні процеси дерева, викликаючи поступове пригнічення загального стану.

У важких випадках масове покриття гілок лишайниками провокує некрози та поступове всихання окремих скелетних гілок.

Першим етапом боротьби є механічна очистка кори за допомогою жорстких щіток або скребків у період спокою дерев.

Для запобігання повторному зараженню ефективним є застосування 3–5% розчину залізного купоросу, який пригнічує розвиток лишайників.

Рекомендується проведення регулярної санітарної обрізки, спрямованої на освітлення крони та покращення аерації дерев.

Своєчасне побілювання стовбурів вапняним молоком з додаванням мідного купоросу створює несприятливе середовище для закріплення спор.

• Оптимізація мінерального живлення для стимуляції активного росту кори.
• Проведення дезінфекції ран після обрізки садовим варом.
• Контроль рівня вологості у пристовбурних колах.