Мозаїчна карликовість сорго

Головною ознакою захворювання є специфічна мозаїчна плямистість листків, де чергуються світло-зелені та темно-зелені зони.

Рослини, що уражені вірусом, демонструють виражене пригнічення росту, через що вони виглядають карликовими порівняно зі здоровими.

Спостерігається надмірне кущіння, а волоті, які формуються на хворих рослинах, часто залишаються недорозвиненими або стерильними.

Листові пластини можуть деформуватися, скручуватися та передчасно набувати хлоротичного відтінку або жовтіти.

У посівах хвороба проявляється вогнищами, що поступово розширюються, особливо там, де спостерігається скупчення комах-переносників.

Збудником є вірус мозаїчної карликовості сорго (Sorghum mosaic virus, SrMV), який належить до родини Potyviridae.

Вірусні частинки мають ниткоподібну форму та містять одноланцюгову РНК, що забезпечує стабільність патогену в тканинах рослин.

Основним резервуаром вірусу в природі є багаторічні злакові бур'яни, зокрема гумай, де вірус успішно перезимовує.

Перенесення збудника від рослини до рослини здійснюється різними видами попелиць, які стають носіями після живлення на хворих тканинах.

Зараження відбувається неперсистентним способом, тому навіть короткочасний контакт комахи з рослиною призводить до інфікування здорових посівів.

Поширення хвороби залежить від чисельності популяцій попелиць, які найактивніше розмножуються за сприятливих кліматичних умов.

Тепла та волога погода сприяє швидкому розвитку переносників, що різко підвищує ризик масового зараження посівів вірусом.

Наявність джерел інфекції на полях поряд із посівами сорго створює постійну загрозу розповсюдження вірусу через активну міграцію комах.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність боротьби з бур'янами, значно полегшує умови для виживання та поширення вірусу в агроценозі.

Ранні терміни сівби можуть захистити культуру, якщо фаза чутливості рослин не збігається з піком активності комах-переносників.

Шкідливість вірусу проявляється у значному зниженні врожайності зерна та погіршенні його якісних показників.

Уражені рослини мають знижену інтенсивність фотосинтезу, що призводить до зменшення маси 1000 зерен та загального виходу продукції.

Знижується стійкість сорго до дії стресових факторів довкілля, включаючи посуху, що додатково обтяжує стан інфікованих посівів.

Вірус викликає стерильність волотей, через що потенціал врожаю може втрачатися повністю на окремих ділянках поля.

Економічні втрати від цієї хвороби можуть бути критичними, особливо при відсутності профілактичних заходів захисту.

Найпершим кроком у боротьбі є ретельне знищення бур'янів, особливо гумаю, який слугує сталим джерелом вірусної інфекції.

Слід дотримуватися просторової ізоляції між новими посівами сорго та джерелами інфекції у вигляді багаторічних злакових рослин.

Необхідно проводити моніторинг попелиць та використовувати інсектициди у разі досягнення економічного порогу шкідливості.

Найбільш стабільний результат дає впровадження у виробництво стійких до вірусу сортів та гібридів сорго вітчизняної або іноземної селекції.

• Дотримання сівозміни.
• Оптимальні терміни посіву.
• Знищення рослинних решток.
• Застосування системних інсектицидів.