Селенофомоз льону

Перші ознаки селенофомозу проявляються на сім'ядолях та листках у вигляді дрібних округлих плям. У міру розвитку хвороби плями збільшуються, набуваючи бурого або коричневого відтінку з темною облямівкою.

На уражених тканинах чітко помітні чорні цятки — пікніди гриба, розташовані концентричними колами або хаотично. За умов високої вологості плями можуть зливатися, викликаючи некроз листової пластинки.

При ураженні стебел утворюються видовжені коричневі плями, які послаблюють механічну міцність рослини. Це призводить до вилягання льону та передчасного всихання верхівок.

У фазі цвітіння патоген може уражувати коробочки, проникаючи всередину та інфікуючи насіння, що робить його непридатним для посіву.

Хвороба часто уражує рослини осередками, що характерно для грибних інфекцій, які поширюються спорами повітряним шляхом.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Selenophoma linicola (синонім Septoria linicola). Це патогенний мікроорганізм, що уражує переважно льон-довгунець та олійний льон протягом усього періоду вегетації.

Гриб зберігається на уражених рослинних рештках, у ґрунті та на насінні, яке є основним джерелом первинної інфекції. Конідії гриба переносяться вітром та краплями дощу, забезпечуючи швидке поширення патогену в посівах.

Життєвий цикл збудника тісно пов'язаний із вологістю навколишнього середовища. За сприятливих умов гриб утворює пікніди, в яких формується величезна кількість інфекційних спор.

Патоген здатний виживати в несприятливі зимові періоди, зберігаючи життєздатність у вигляді міцелію в інфікованому насінні або стерні.

Наукові дослідження підтверджують, що спеціалізація даного виду обмежена родом Linum, що дозволяє ефективно планувати сівозміну для зниження інфекційного фону.

Розвитку селенофомозу сприяє волога та помірно тепла погода. Оптимальна температура для проростання спор варіює від +18°C до +22°C при високій відносній вологості повітря.

Часті опади в період цвітіння льону створюють ідеальний мікроклімат для інтенсивного спороношення та зараження нових ділянок поля.

Загущені посіви, де утруднена вентиляція, сприяють затримці вологи на листках, що значно прискорює темпи розвитку хвороби.

Порушення агротехніки, зокрема надмірне внесення азотних добрив, знижує імунітет льону і робить його вразливішим до проникнення грибниці Selenophoma linicola.

У посушливі роки розвиток хвороби сповільнюється, проте патоген не гине, а переходить у латентний стан, чекаючи на сприятливе зволоження.

Селенофомоз значно знижує продуктивність льону, негативно впливаючи як на кількість, так і на якість волокна. Ураження стебел знижує їх міцність, що веде до втрат при збиранні врожаю.

При інфікуванні коробочок відбувається щуплість насіння, його низька схожість та зараженість, що вимагає обов'язкового протруювання посівного матеріалу.

Урожайність льону-насіння може знижуватися на 15–30% залежно від ступеня ураження посівів та погодних умов сезону.

Якість льоноволокна різко падає через руйнування тканин стебла грибницею, що робить сировину непридатною для виробництва високоякісних тканин.

Масове ураження посівів може призвести до повної втрати товарної цінності врожаю за відсутності своєчасних захисних заходів.

Основним методом боротьби є дотримання сівозміни з поверненням льону на колишнє місце не раніше ніж через 5–6 років. Це перериває життєвий цикл патогену.

Використання здорового, районованого насіннєвого матеріалу, що пройшов обов'язкове фітосанітарне знезараження фунгіцидами, істотно знижує ризик епіфітотій.

Ретельне загортання пожнивних решток глибокою оранкою сприяє їх швидкому розкладанню та загибелі спор гриба, що знаходяться в ґрунті.

Застосування хімічних засобів захисту рослин, таких як фунгіциди системної дії, ефективне в період початку бутонізації при появі перших ознак хвороби.

• Оптимізація густоти посіву для покращення аерації.
• Внесення збалансованих доз фосфорно-калійних добрив.
• Знищення бур'янів, які можуть бути резерваторами інфекції.