Сколекобазидіоз

Симптоми сколекобазидіозу найчастіше проявляються на листках у вигляді різноманітних за формою та розміром плям, які мають коричневий або темно-оливковий відтінок.

З часом на некротичних ділянках тканин може з'являтися ледь помітний оливковий наліт, що свідчить про активне спороношення гриба на поверхні рослини.

Сильне ураження призводить до передчасного пожовтіння та відмирання листкової пластинки, що значно погіршує загальний стан культури та знижує інтенсивність фотосинтезу.

При ураженні стебел або гілок можуть виникати поздовжні виразки, які з часом поглиблюються, викликаючи деформацію та ламкість вегетативних органів.

У разі зараження плодів або квіток спостерігається їх швидке в’янення, загнивання та опадання, що прямо впливає на кількість та якість отриманого врожаю.

Збудником захворювання є несовершений гриб Scolecobasidium constrictum (синонім Ochroconis constricta), який належить до родини дематієвих гіфоміцетів.

Цей мікроорганізм характеризується здатністю формувати оливково-коричневі колонії на уражених тканинах, що зумовлено особливостями пігментації його міцелію та конідій.

Конідії патогену зазвичай дво- або триклітинні, з характерними перетяжками на септах, що є головною діагностичною ознакою при мікроскопічному дослідженні.

Гриб здатний жити як сапротроф, утилізуючи органічні залишки в ґрунті, так і як активний паразит, проникаючи в живі тканини рослин.

Розмноження патогену відбувається за допомогою конідій, які легко поширюються вітром, краплями дощу або разом із інвентарем, що забезпечує швидке розповсюдження інфекції на нові ділянки.

Висока вологість повітря, що перевищує 80%, є критичним фактором для початку масового ураження рослин цим патогеном.

Температурний режим у діапазоні від +18°C до +25°C вважається оптимальним для розвитку міцелію та формування конідій Scolecobasidium constrictum.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат із застоєм повітря, що сприяє накопиченню інфекції та її швидкому переходу з однієї рослини на іншу.

Наявність краплинної вологи на листках після дощу або туману активізує процес проростання спор, які вже потрапили на поверхню рослини.

Пошкодження тканин шкідниками або механічні травми при догляді за рослинами створюють «вхідні ворота», через які гриб легше проникає всередину рослини.

Основна шкода від хвороби проявляється у зниженні врожайності через критичне зменшення площі функціонально активної листкової поверхні рослин.

Уражені культури втрачають свою опірність до несприятливих умов середовища, стаючи менш стійкими до посухи, низьких температур або атак інших шкідників.

Продукція, зібрана з уражених ділянок, втрачає товарний вигляд і має низький термін зберігання, оскільки гриб продовжує розвиватися в тканинах після збору.

Хвороба призводить до економічних втрат, пов’язаних із необхідністю додаткових витрат на фунгіцидну обробку посівів та ліквідацію вогнищ інфекції.

У перспективі розвиток патогену може призвести до зміни видового складу агроценозу, якщо інфекційний фон у ґрунті стабільно перевищує поріг шкодочинності.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, що не вражаються даним патогеном, дозволяє значно знизити накопичення інфекції у ґрунті протягом сезону.

Якісне збирання та глибока оранка ґрунту для повної утилізації рослинних залишків позбавляють гриб джерел живлення в осінньо-зимовий період.

Використання фунгіцидів із широким спектром дії дозволяє зупинити поширення хвороби на ранніх етапах, особливо в умовах вологого літа.

Оптимізація режиму поливу та провітрювання посівів або теплиць дозволяє утримувати вологість на рівні, який є некомфортним для росту грибних гіф.

Вирощування стійких сортів та використання якісного насіння, протравленого перед посівом, є фундаментальними заходами у стратегії інтегрованого захисту рослин.