Рамуляріоз щавлю

Основним візуальним симптомом захворювання є формування невеликих плям неправильної або округлої форми на листових пластинках культури.

Колір плям на початковій стадії зазвичай світло-жовтий або бурий, але згодом вони стають темнішими, набуваючи коричневого або майже чорного забарвлення.

Характерною ознакою є наявність виразної облямівки навколо уражених ділянок, яка зазвичай вирізняється темнішим відтінком порівняно з центром плями.

За умов високої вологості повітря на зворотному боці листа в місцях ураження з'являється характерний білуватий або сіруватий наліт, що складається зі спор гриба.

У випадках інтенсивного розвитку хвороби окремі плями зливаються між собою, охоплюючи значну частину листка, що призводить до його передчасного всихання.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Ramularia anomala, який належить до класу дейтероміцетів і уражує рослини родини гречкових.

Гриб успішно зимує у формі міцелію або спор на залишках уражених рослин, опалому листі та на бур'янах, що належать до родини Polygonaceae.

Навесні, за настання теплих і вологих умов, гриб починає активну вегетацію, розносячись вітром або краплями дощу на здорові листки щавлю.

Період інкубації хвороби варіюється від одного до двох тижнів залежно від кліматичних умов, після чого на поверхні з'являються перші ознаки пошкодження тканин.

Вторинне зараження протягом вегетаційного періоду відбувається шляхом утворення конідій, які концентруються на нижній частині листа у вигляді помітного нальоту.

Розвиток інфекції найактивніше відбувається за високої вологості повітря, частих дощів або тривалих туманів, які сприяють проростанню спор гриба.

Температурний режим у межах +15...+22 градусів за Цельсієм вважається найбільш сприятливим для швидкого поширення Ramularia anomala на плантаціях.

Надмірна густота посівів створює застій повітря, що підтримує високу вологість на поверхні листя та прискорює процес зараження сусідніх здорових рослин.

Вирощування щавлю на одному місці протягом багатьох років веде до накопичення патогену в ґрунті, що значно підвищує ризик виникнення спалахів хвороби.

Дефіцит сонячного світла та погана агротехніка послаблюють імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до нападу грибкових патогенів.

Шкодочинність рамуляріозу полягає передусім у значному погіршенні товарного вигляду та якості вирощеної зеленої продукції, що знижує її ринкову цінність.

Внаслідок ураження листя порушується процес фотосинтезу, що призводить до загального пригнічення рослин та суттєвого зменшення врожайності зеленої маси.

При сильному ступені розвитку інфекції листя передчасно жовтіє та відмирає, що змушує господарів проводити передчасне збирання або утилізацію врожаю.

Наявність грибкового нальоту та некротичних плям робить щавель непридатним для використання в кулінарії, оскільки це знижує смакові якості та безпечність продукту.

Ослаблені рослини втрачають морозостійкість, що призводить до зрідження посівів після зимового періоду та необхідності їх часткового пересівання.

Дотримання сівозміни є базовим методом контролю, що дозволяє розірвати життєвий цикл патогену та запобігти його масовому накопиченню на полі.

Обов'язковим заходом є ретельне прибирання та знищення всіх рослинних залишків після збирання врожаю для зменшення джерела майбутньої інфекції.

Важливо забезпечувати оптимальну схему посіву, щоб уникнути загущеності та забезпечити гарну циркуляцію повітря між рядами для швидкого висихання листя.

При появі перших ознак плямистості необхідно видаляти уражені листки, що допоможе обмежити поширення спор на здорові частини рослинної культури.

• Використання стійких до хвороб сортів.
• Полив під корінь без змочування листя.
• Регулярне розпушування ґрунту між рядами.
• Видалення бур'янів із родини гречкових.
• Застосування біологічних фунгіцидів.