Пітіозна коренева гниль

Першими ознаками є потемніння та розм'якшення коренів, які набувають коричневого відтінку і поступово відмирають.

У молодих сходах хвороба проявляється у вигляді «чорної ніжки», коли прикоренева частина стебла чорніє та перегниває.

Наземна частина рослин виглядає пригніченою, листя жовтіє (хлороз), а вдень рослини часто в’януть через нездатність коренів поглинати воду.

За умов високої вологості на уражених ділянках може з’являтися слабкий білий наліт грибниці.

• Потемніння кореневої системи
• Чорна ніжка сходів
• Пригнічення росту
• Хлороз та в’янення
• Повна деградація коренів

Збудником захворювання є ооміцет Globisporangium irregulare (раніше відомий як Pythium irregulare). Цей ґрунтовий патоген належить до псевдогрибів та характеризується високою активністю в умовах підвищеної вологості.

Життєвий цикл включає утворення зооспор, які здатні пересуватися у ґрунтовому розчині, забезпечуючи швидке інфікування молодих коренів.

Міцелій патогена проникає у тканини кореня, викликаючи їхнє руйнування та некроз. Збудник тривалий час зберігається в ґрунті у вигляді ооспор.

Цей об'єкт має широкий спектр господарів, вражаючи як зернові культури, так і овочі, зокрема квасолю звичайну.

Розповсюдження відбувається через заражений ґрунт, сільськогосподарський інвентар або воду для поливу, що вимагає ретельної дезінфекції.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку є перезволоження ґрунту, що часто спостерігається після рясних опадів у ранній вегетаційний період.

Низькі температури ґрунту уповільнюють розвиток рослин, роблячи їх більш вразливими до атаки збудника.

Поганий дренаж та ущільнення ґрунту створюють анаеробні зони, в яких зооспори патогена найбільш рухливі та агресивні.

Вирощування культур у монокультурі призводить до критичного накопичення інфекції у ґрунті протягом декількох сезонів.

Надлишок азотних добрив у формі амонію може стимулювати розвиток псевдогрибів у прикореневій зоні.

Хвороба призводить до масової загибелі сходів, що викликає значне зрідження посівів та потребує пересівання полів.

Рослини, що вижили, мають значно меншу енергію росту, що зрештою призводить до критичного зниження врожайності.

Пошкоджена коренева система не може забезпечити належне живлення, тому рослини стають вразливими до посухи та інших стресів.

Якість плодів, особливо у квасолі, суттєво погіршується, що зменшує їхню ринкову цінність.

Епіфітотійний розвиток хвороби може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках поля.

Основним заходом є забезпечення відмінного дренажу та оптимізація водного режиму на ділянках для запобігання застою води.

Використання якісного, обробленого фунгіцидами насіння дозволяє захистити рослини на найкритичнішому етапі проростання.

Важливим елементом є дотримання сівозміни, що перериває цикл розмноження патогена шляхом заміни культур.

Застосування біопрепаратів на основі Trichoderma допомагає витіснити патоген з ризосфери завдяки конкуренції.

Ретельне очищення інвентарю та техніки після роботи на заражених ділянках запобігає поширенню інфекції на здорові поля.