Пітіозна коренева гниль

Головною ознакою є поява темних водянистих плям у прикореневій зоні стебла. Тканини швидко втрачають пружність, стебло тоншає і стає м’яким, що призводить до падіння («чорна ніжка» розсади).

Коренева система уражених рослин набуває бурого кольору, стає ослизлою та відмирає. Часто спостерігається зникнення дрібних корінців, що позбавляє рослину можливості засвоювати воду та поживні елементи.

Наземні органи рослини стають хлоротичними, листя набуває жовтуватого відтінку, а верхівка рослини в'яне навіть при достатньому рівні вологості ґрунту, оскільки коріння вже не виконує своїх функцій.

За умов підвищеної вологості навколо стебла на поверхні ґрунту може з'являтися ледь помітний білий наліт міцелію. Це ознака активного розмноження гриба, що створює загрозу для сусідніх здорових рослин.

Результатом прогресування хвороби є утворення лисин на полях та грядках. Посіви стають розрідженими, що неминуче веде до значних втрат врожаю на початкових етапах вирощування.

Збудником цієї хвороби є ґрунтовий грибоподібний організм Pythium debaryanum, який відноситься до класу ооміцетів. Цей патоген характеризується високою стійкістю до несприятливих умов завдяки утворенню ооспор.

Широкий спектр рослин-господарів охоплює овочеві, зернові та технічні культури. Найбільш вразливою стадією є фаза проростання насіння та розвиток молодих сіянців, які ще не мають розвиненого імунітету.

Інфекція поширюється через заражений ґрунт, рослинні рештки та воду для поливу. Зооспори патогену здатні пересуватися у водній плівці ґрунту, знаходячи кореневу систему рослин для подальшого проникнення.

Патоген атакує тканини кореня, виділяючи ферменти, що розчиняють клітинні стінки. Це призводить до швидкої руйнації провідної системи та порушення живлення рослини, що за короткий час спричиняє загибель всього проростка.

Здатність Pythium debaryanum до сапротрофного способу життя дозволяє йому успішно існувати у ґрунті протягом кількох років, накопичуючи інфекційний запас до появи сприятливих умов для масового ураження посівів.

Основним чинником спалаху хвороби є надмірна зволоженість ґрунту. Перезволоження створює ідеальне середовище для мобільності зооспор та їхнього швидкого розмноження у ґрунтовому розчині.

Найбільша активність патогену спостерігається при температурі від +15°C до +20°C. Проте, при порушенні температурного режиму та нестачі світла, молоді рослини стають більш вразливими до інфікування.

Важливим фактором є щільність посівів. Загущеність провокує недостатню аерацію ґрунту, що веде до підвищення вологості та створює умови для швидкого розповсюдження Pythium debaryanum.

Неправильне внесення добрив, особливо надлишок азоту, призводить до надмірного росту тканин, які стають м'якими та соковитими, що полегшує проникнення патогену всередину рослинних клітин.

Тривале вирощування однієї культури на одному й тому ж місці сприяє накопиченню інфекції в ґрунті. Без проведення відповідної сівозміни боротися з ооміцетами стає дедалі важче з кожним новим сезоном.

Пітіозна гниль здатна знищити до 50–80% посівів у несприятливі роки. Це призводить до необхідності повторного посіву, що збільшує витрати праці та ресурсів, а також затримує отримання врожаю.

Зниження енергії росту та пригнічення розвитку рослин, які вижили після інфікування, призводить до неоднорідності посівів, що значно ускладнює догляд за ними та проведення технологічних операцій.

Через пошкодження кореневої системи рослини втрачають стійкість до несприятливих погодних умов, таких як посуха чи перепади температур, оскільки не можуть забезпечити себе потрібною кількістю поживних речовин.

Зараження продукції (коренеплодів, плодів) у період збору врожаю призводить до того, що продукція швидко гниє при зберіганні, втрачаючи товарний вигляд та харчову цінність для споживача.

В аграрному секторі епіфітотії пітіозу загрожують зниженням загальної рентабельності виробництва та погіршенням якості фітосанітарного стану на господарстві в цілому.

Застосування протруйників на основі діючих речовин, спеціально спрямованих проти ооміцетів, є обов’язковим заходом для захисту насіння та проростків від раннього ураження.

Регулювання водного режиму — дренажування та уникнення надмірного поливу — є ключовим превентивним заходом. Ґрунт має бути помірно вологим, щоб коріння отримувало достатньо повітря для дихання.

Впровадження сівозміни з використанням культур, стійких до ооміцетів, дозволяє поступово очистити ґрунт від накопичених ооспор Pythium debaryanum, розриваючи ланцюг живлення патогену.

Знезараження ґрунту в теплицях та парниках за допомогою термічної обробки або використання спеціальних фунгіцидних препаратів дозволяє суттєво знизити інфекційний тиск перед початком вегетаційного сезону.

• Видалення хворих рослин з прикореневою грудкою землі.
• Покращення аерації ґрунту шляхом регулярного розпушування.
• Контроль за кислотністю ґрунту.
• Використання біопрепаратів на основі Trichoderma для пригнічення патогену.