Пітіоз кедра

Найперша ознака — це раптове в'янення верхівки, яке не пов'язане з дефіцитом вологи, оскільки коріння перестає виконувати свою функцію поглинання води.

При візуальному огляді кореневої системи виявляється бурий колір корінців, які втрачають пружність та легко розтираються пальцями, перетворюючись на кашоподібну масу.

Надземна частина рослини поступово змінює колір з насичено-зеленого на жовтуватий або коричневий, починаючи з нижніх ярусів хвої, що свідчить про системне порушення живлення.

У місці переходу стебла в коріння (коренева шийка) іноді можна помітити потемніння, що вказує на поширення інфекції вгору по провідних судинах рослини.

• Потемніння та гниття коренів.
• Раптове вилягання молодих сходів.
• Зміна кольору хвої на бурий.
• Відшарування кори на коренях.

Збудником цієї хвороби є ооміцет Pythium cedri, який мешкає у ґрунті та поширюється за допомогою зооспор. Це мікроскопічний організм, що вражає тканини рослин.

Патоген має високу рухливість у водному середовищі, що дозволяє йому легко знаходити вразливі ділянки кореневої системи кедра для подальшого проникнення.

Гриб зберігається в ґрунті у вигляді ооспор, які характеризуються високою стійкістю до несприятливих умов середовища, чекаючи на відповідну вологість для проростання.

Інфекційний процес починається з ураження кінчиків коренів, де тканини ще не встигли здерев'яніти, що полегшує проникнення грибного міцелію в організм рослини.

Цей мікроорганізм виділяє токсини, які прискорюють руйнування клітинних стінок і призводять до відмирання кореневої системи всього сеянця.

Пітіоз найактивніше проявляється на ділянках із надмірним зволоженням та поганим дренажем ґрунту, де вода застоюється надовго.

Прохолодна погода у поєднанні з високою вологістю створює оптимальний мікроклімат для розмноження зооспор патогенного гриба та активного зараження нових рослин.

Використання важких, щільних субстратів без достатньої кількості піску чи інших розпушувачів сприяє створенню середовища, сприятливого для розвитку Pythium cedri.

Занадто густі посіви кедра перешкоджають провітрюванню, через що поверхня ґрунту довго залишається вологою, провокуючи розвиток грибкових спор.

Внесення надмірної кількості азотних добрив, що стимулює надто м'який та ніжний ріст тканин, робить молоді сіянці більш чутливими до інвазії паразита.

Основна шкода від пітіозу полягає в масовій загибелі сіянців у лісових розплідниках, що призводить до значних фінансових втрат для господарств.

Хвороба здатна знищити весь посівний матеріал за дуже короткий проміжок часу, що ставить під загрозу своєчасне виконання планів з лісовідновлення.

Окрім прямої загибелі, патоген послаблює виживших рослин, які згодом стають жертвами інших хвороб або комах-шкідників через свій низький імунітет.

Вредоносність проявляється також у необхідності проведення дорогих заходів із захисту рослин та повторного висіву насіння на уражених ділянках.

Поширення збудника через інфікований ґрунт або воду ускладнює подальшу експлуатацію земельних ділянок для вирощування хвойних культур.

Першочерговим заходом є створення належних умов дренажу в розпліднику, щоб уникнути перезволоження кореневої системи та застою води.

Ретельна підготовка субстрату, що включає стерилізацію ґрунтосуміші, дозволяє знищити спори гриба ще до моменту висіву насіння кедра.

Застосування біофунгіцидів, зокрема на основі грибів-антагоністів, дозволяє біологічно контролювати чисельність популяції патогенного пітіуму в ґрунті.

Використання системних фунгіцидів є необхідним кроком при виявленні перших осередків інфекції для обмеження подальшого поширення хвороби по розпліднику.

Вибракування хворих сіянців разом із навколишнім шаром ґрунту дозволяє локалізувати вогнище зараження та захистити здорові рослини від поширення інфекції.