Пітіозна коренева гниль

Першими ознаками ураження є втрата тургору листям, яке стає млявим, особливо в сонячну погоду, попри достатній рівень вологості ґрунту.

При розкопуванні кореневої системи виявляється буре забарвлення коренів, що свідчить про гнильні процеси, викликані діяльністю збудника.

Характерною ознакою є легке зняття зовнішньої кори (епідермісу) з осьового циліндра кореня, що часто називають «облисінням» кореня.

У розсади спостерігається потемніння основи стебла, що призводить до її вилягання та швидкої загибелі внаслідок порушення живлення.

Поступово вся коренева система перетворюється на безформну масу, що призводить до повного відмирання рослини та появи плям на ділянці.

Збудником захворювання є ґрунтовий патоген Pythium attrantheridium, що відноситься до класу ооміцетів і спеціалізується на ураженні кореневої системи.

Цей мікроорганізм має складний життєвий цикл, утворюючи ооспори, які можуть зберігати життєздатність у ґрунті протягом багатьох років, чекаючи на сприятливі умови.

Зооспори патогена мають джгутики, що дозволяють їм активно пересуватися у водній плівці ґрунту до кореневих волосків рослини-господаря.

Після прикріплення до кореня патоген виділяє спеціальні ферменти, які розчиняють клітинні стінки, забезпечуючи подальше проникнення гіф гриба всередину тканин.

Завдяки високій швидкості розмноження цей ооміцет здатний за короткий період часу заразити велику площу посадок, особливо у закритому ґрунті.

Найбільш сприятливими умовами для активізації патогена є перезволоження ґрунту, спричинене надмірним поливом або порушенням дренажної системи.

Висока вологість повітря та стабільна температура в межах 15-22 градусів за Цельсієм сприяють швидкому поширенню інфекції в теплицях.

Скупченість розсади, що перешкоджає нормальній вентиляції, значно підвищує ризик розвитку осередків захворювання серед молодих рослин.

Наявність у субстраті залишків минулорічних рослин, уражених іншими грибковими хворобами, створює сприятливий фон для розвитку пітіозу.

Використання води для поливу, що містить зооспори патогена, є найшвидшим шляхом зараження чистих ділянок у господарстві.

Пітіозна гниль завдає значних збитків врожаю, оскільки уражені рослини припиняють ріст і формування генеративних органів.

Масове поширення хвороби часто призводить до випадання значної частини сходів, що вимагає проведення додаткових робіт з пересіву.

Рослини, що вижили після зараження, сильно відстають у розвитку, дають низький і неякісний врожай, що знижує економічну рентабельність виробництва.

Заражена ґрунтосуміш стає небезпечною на довгий час, що створює постійну загрозу для наступних циклів вирощування овочевих та квіткових культур.

Крім прямої шкоди, хвороба сприяє проникненню інших патогенів, що остаточно знищує потенціал врожайності господарства.

Основним методом контролю є дотримання агротехнічних вимог щодо зволоження ґрунту та регулярне провітрювання закритих приміщень.

Профілактика включає стерилізацію ґрунтосумішей та обов'язкову дезінфекцію контейнерів для вирощування розсади перед початком сезону.

Ефективним є використання біопрепаратів на основі Trichoderma, які конкурують зі збудником і обмежують його поширення в ризосфері.

При виявленні вогнищ хвороби проводиться видалення рослин разом із грудкою землі з наступним знезараженням місця ураження фунгіцидами.

• Використання якісного насіння;
• Забезпечення гарного дренажу;
• Контроль якості води для поливу;
• Застосування фунгіцидів згідно з регламентами;
• Дотримання просторової ізоляції посівів.