Пукцинія Левейе

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям на нижній стороні листя, які з часом перетворюються на опуклі пустули іржавого або коричневого кольору.

При дозріванні спор епідерміс рослини розривається, і на поверхні листка з'являється порошача маса, що складається з тисяч мікроскопічних спор гриба.

З часом листя, на якому активно розвивається грибниця, починає жовтіти, ставати ламким і поступово відмирати, що призводить до загального ослаблення рослини.

Іноді пустули можна помітити на черешках та стеблах, особливо якщо вологість повітря залишається високою протягом тривалого періоду часу.

Візуально хвороба нагадує металеву іржу, тому вона отримала відповідну назву серед садівників та агрономів, які працюють з квітковими культурами.

Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Puccinia leveillei, який належить до спеціалізованих іржових грибів. Цей патоген є облігатним паразитом, що означає повну залежність від живих тканин рослини-господаря.

В життєвому циклі гриба присутні кілька стадій розвитку, під час яких формуються різні типи спор, що дозволяє йому успішно розмножуватися та поширюватися в агроценозах.

Гриб вражає переважно представників роду геранієвих, проникаючи в тканини через продихи або механічні пошкодження листя, де починає активно розвиватися грибниця.

Здатність Puccinia leveillei утворювати покояться спори дозволяє йому переживати несприятливі умови, зберігаючи життєздатність у ґрунті або на рослинних рештках протягом тривалого часу.

Генетична мінливість патогена створює певні труднощі у боротьбі з хворобою, оскільки постійно з'являються нові штами, адаптовані до змін навколишнього середовища.

Для успішного проростання спор гриба Puccinia leveillei необхідна висока відносна вологість повітря, часто понад 85%, та наявність вологи безпосередньо на поверхні листків.

Температурний режим у межах від +15°C до +25°C вважається найбільш сприятливим для швидкого розвитку інфекційного процесу в умовах теплиць та відкритого ґрунту.

Погана циркуляція повітря в закритих приміщеннях сприяє тому, що роса не висихає до полудня, створюючи ідеальні умови для проникнення патогена в тканини рослини.

Густі посадки, де рослини затінюють одна одну, також сприяють накопиченню вологи та швидкому перенесенню спор з хворих рослин на здорові.

Затяжні періоди дощів або частих туманів у весняно-літній сезон значно підвищують ризик епіфітотійного спалаху захворювання на плантаціях герані.

Основна шкода від Puccinia leveillei полягає в порушенні фізіологічних процесів, зокрема фотосинтезу та дихання, через пошкодження цілісності листя.

Рослини, уражені іржею, виглядають хворими, втрачають декоративну привабливість, що робить їх непридатними для продажу або використання в озелененні.

Тривала присутність патогена призводить до виснаження енергетичних запасів рослини, через що вона гірше переносить стреси та менше квітне.

У разі інтенсивного ураження можлива передчасна дефоліація — масове опадання листя, що в крайніх випадках спричиняє повну загибель рослинного організму.

Економічні втрати також пов'язані з необхідністю регулярного використання пестицидів, що підвищує собівартість продукції та потребує додаткових витрат праці.

Комплексний захист включає обов'язкове видалення уражених частин рослин відразу після виявлення симптомів, щоб запобігти розсіюванню спор гриба.

Регулювання режиму поливу та забезпечення якісної вентиляції є фундаментальними заходами, що дозволяють мінімізувати ймовірність інфікування в теплицях.

Для лікування застосовують обприскування фунгіцидами, які мають системну дію на збудника, наприклад, препарати на основі триазолів, що пригнічують розвиток грибниці.

• Дотримання просторової ізоляції між різними партіями.
• Використання здорового посадкового матеріалу без ознак іржі.
• Регулярна дезінфекція робочого інструменту спиртовими розчинами.
• Застосування фунгіцидів згідно з інструкцією в період вегетації.

Важливо чергувати діючі речовини пестицидів, щоб уникнути виникнення резистентності у патогена до препаратів, що використовуються для захисту.