Стовпчаста іржа смородини

Перші симптоми захворювання на листках смородини з'являються на початку літа у вигляді жовтих цяток на верхній стороні листкової пластинки.

Згодом на нижній стороні листка утворюються опуклі помаранчеві подушечки, які пізніше перетворюються на характерні коричневі стовпчики.

Уражене листя починає передчасно жовтіти та опадати, що суттєво послаблює життєздатність куща в цілому.

На осоці, яка є проміжним господарем гриба, симптоми проявляються у вигляді бурих смуг на листках, де патоген успішно перезимовує.

Сильне ураження призводить до того, що пагони не встигають визріти до настання холодів, що робить рослину вразливою до морозів.

Збудником цієї хвороби є гриб Puccinia caricina, який веде паразитичний спосіб життя на різних видах рослин.

Це різнохазяйний патоген, чий життєвий цикл обов'язково пов'язаний зі зміною двох рослин — смородини та осоки.

На смородині гриб розвивається в еціальній стадії, утворюючи характерні спорові структури, що спричиняють візуальне ураження.

На осоці паразит проходить стадії розвитку, що дозволяють йому виживати в несприятливих умовах зимового періоду.

Навесні спори, що дозріли на осоці, переносяться вітром на листя смородини, де відбувається первинне зараження здорових насаджень.

Розвиток гриба Puccinia caricina найбільш інтенсивно відбувається за умов високої вологості повітря та наявності крапельної вологи.

Тривалі дощі або сильні ранкові роси створюють ідеальне середовище для проростання спор на поверхні зелених частин рослин.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, сприяють швидкому накопиченню інфекційного фону в межах ділянки.

Низинні та заболочені місця, де природно зростає осока, є головними джерелами поширення захворювання для садів.

Оптимальна температура для розвитку патогену становить 15–20 градусів Цельсія, що часто збігається з піком вегетації смородини.

Шкідливість захворювання полягає у зниженні фотосинтетичної активності, що негативно позначається на кількості та якості врожаю.

Передчасний листопад призводить до виснаження енергетичних запасів куща, що зменшує загальну врожайність наступного року.

Рослини, що хворіють, стають менш зимостійкими, через що часто спостерігається підмерзання верхівок та цілих гілок.

Ягоди на хворих кущах дрібнішають, втрачають свій смак та товарний вигляд, що знижує цінність урожаю.

У випадках епіфітотій можлива передчасна загибель молодих кущів, які не в змозі протистояти комплексу несприятливих факторів.

Найбільш ефективним заходом є радикальне видалення осоки навколо ягідників, що розриває життєвий цикл патогену.

Важливо своєчасно збирати та спалювати опале листя, в якому гриб може зберігати свою життєздатність до весни.

Необхідно підтримувати правильну агротехніку: проводити регулярну обрізку кущів для забезпечення хорошого провітрювання крони.

Використання фунгіцидів на основі міді або системних препаратів ефективне на ранніх етапах розвитку інфекції.

Обробки найкраще проводити до початку цвітіння, а також повторювати після збору ягід для зниження рівня спор у саду.