Іржа цибулі

Перші симптоми проявляються у вигляді дрібних жовтуватих або кремових плям на листі. Вони поступово розростаються і набувають характерного кольору іржі.

На поверхні листя формуються випуклі пустули, які з часом розривають епідерміс. З них висипається порошкоподібна маса спор — урединіоспор, які легко переносяться вітром.

При масовому ураженні пустули зливаються в суцільні смуги, що призводить до передчасного відмирання пір'я та повної втрати зеленої маси рослин.

Уражені ділянки стають ламкими, а саме листя скручується і висихає. Це помітно знижує інтенсивність фотосинтезу, що безпосередньо впливає на формування цибулини.

Якщо уважно придивитися, навколо місць ураження можна помітити пожовтіння тканин, що є ознакою загального пригнічення життєвих процесів культури.

Збудником хвороби є патогенний гриб Puccinia allii, який належить до групи іржастих грибів. Це спеціалізований паразит, що живиться клітинним соком рослин родини Амарилісові.

Патоген має складний життєвий цикл з утворенням декількох типів спор. Це дозволяє грибу швидко адаптуватися до умов середовища та ефективно поширюватися на великі відстані за допомогою вітру.

Гриб уражує всі види культурної цибулі, зокрема цибулю ріпчасту, цибулю-порей, часник та шніт-цибулю. Також патоген може зберігатися на дикорослих видах родини.

Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких гриб перезимовує у вигляді теліоспор. Навесні вони проростають і заражають молоді сходи.

Висока агресивність збудника обумовлена його здатністю утворювати нові покоління урединіоспор кожні 10–14 днів за сприятливих погодних умов.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є температури від +15°C до +20°C. При таких показниках швидкість розмноження гриба досягає свого піку.

Висока вологість повітря, часті дощі та тривалі ранкові роси є критичними умовами для проростання спор гриба на поверхні листя.

Загущені посіви є головним фактором ризику, оскільки в них створюється застій вологого повітря. Це перешкоджає швидкому висиханню листя після поливу або опадів.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність належної вентиляції на грядках, створює сприятливий мікроклімат для колонізації грибом нових рослин.

Надмірне азотне живлення стимулює утворення надто ніжного і соковитого листя, яке легше піддається проникненню гіф гриба-патогена.

Шкодочинність іржі полягає у суттєвому зниженні врожайності через передчасну загибель листкового апарату, що не дозволяє рослині накопичити необхідну кількість поживних речовин.

Цибулини, вирощені на хворих рослинах, зазвичай дрібні, деформовані та мають значно гірші показники лежкості при зберіганні в зимовий період.

Ураження іржею відкриває шлях для вторинних інфекцій, зокрема бактеріальних гнилей, які можуть повністю знищити врожай під час зберігання.

Зовнішній вигляд цибулі-пера погіршується, що робить його непридатним для реалізації на свіжому ринку, спричиняючи прямі фінансові втрати для виробників.

У роки з епіфітотійним поширенням хвороби втрати врожаю можуть складати до половини всієї продукції, що робить вирощування культури економічно невигідним.

Ефективний захист базується на профілактичних заходах, зокрема дотриманні сівозміни, що перериває цикл розмноження гриба на конкретній ділянці.

Важливо забезпечити вільну циркуляцію повітря між рослинами, для чого рекомендується дотримуватися оптимальної схеми посіву без загущення.

• Очищення поля від рослинних решток після збору врожаю.
• Використання стійких сортів цибулі, де це можливо.
• Підживлення рослин фосфорно-калійними добривами для зміцнення імунітету.
• Застосування системних фунгіцидів при перших ознаках хвороби.
• Уникнення надмірного поливу методом дощування у вечірній час.

Використання фунгіцидів повинно проводитися згідно з регламентом застосування, обов'язково враховуючи терміни очікування до збору врожаю для безпечного споживання.