Порошиста парша картоплі

На початкових етапах на бульбах з'являються дрібні світлі бородавочки, які з часом збільшуються в розмірах.

Зрілі пустули розриваються, і на їхньому місці утворюються виразки, заповнені коричневим споровим порошком.

На кореневій системі рослини можна виявити нарости (гали), які перешкоджають нормальному надходженню поживних речовин.

Пошкоджені бульби виглядають дуже непривабливо, мають деформовану форму та схильні до гниття під час зберігання.

Ураження часто супроводжується вторинними інфекціями, які посилюють процес руйнування тканин картоплі.

Збудником цієї хвороби є паразитичний організм Spongospora subterranea, який класифікується як плазмодіофороміцет.

Інфекція проникає в рослину через кореневі волоски, сочевички на бульбах та природні отвори в епідермісі.

Патоген утворює зооспори, які здатні пересуватися у ґрунтовому розчині, знаходячи нові об'єкти для зараження.

У ґрунті гриб зберігається у формі цистосорусів, що мають надзвичайну стійкість до несприятливих зовнішніх факторів.

Окрім картоплі, збудник здатний паразитувати на корінні деяких видів бур'янів та пасльонових культур.

Висока вологість ґрунту є головним чинником, що сприяє швидкому поширенню інфекції під час вегетації.

Оптимальна температура для розвитку патогену становить близько +15°C, що відповідає прохолодним умовам весни.

Щільні, важкі ґрунти зі слабкою аерацією значно прискорюють зараження та розвиток хвороби на посадках.

Надмірний полив у фазу формування бульб створює сприятливе середовище для активації зооспор Spongospora subterranea.

Використання інфікованого садивного матеріалу забезпечує миттєве занесення хвороби на нові площі.

Головна шкода полягає у втраті товарного вигляду врожаю, що унеможливлює реалізацію картоплі через торговельні мережі.

Уражені виразками бульби швидко втрачають вологу, що призводить до значної втрати маси при тривалому зберіганні.

Розвиток кореневої форми хвороби призводить до загального пригнічення рослин та суттєвого зниження врожайності.

Поле, на якому виявлено хворобу, стає джерелом інфекції на тривалий термін через накопичення стійких спор.

Значні економічні збитки виникають через необхідність вибракування великої кількості продукції перед закладанням на склад.

Використання виключно здорового насіннєвого фонду є фундаментом профілактики порошистої парші на ділянці.

Впровадження сівозміни з чергуванням культур протягом 4-5 років сприяє природному очищенню ґрунту від інфекції.

Дренажування ґрунту та уникання перезволоження дозволяє суттєво знизити ризики масового ураження посадок.

Застосування фунгіцидних протруйників для обробки бульб перед посадкою знижує тиск збудника в перші фази росту.

• Вирощування відносно стійких сортів картоплі;
• Дотримання просторової ізоляції від ділянок з хворими рослинами;
• Регулярне видалення бур'янів та дезінфекція складських приміщень.