Потебніомікоз груші

Первинні ознаки потебніомікозу виявляються у вигляді плям на корі, які мають вдавлену форму та колір від світло-коричневого до майже чорного. Уражена кора стає сухою та ламкою.

На наступних етапах розвитку хвороби кора навколо місць зараження починає тріскатися, утворюючи відкриті рани. Поступово ці осередки зливаються, формуючи великі некротичні ділянки на стовбурі або гілках.

В умовах високої вологості на поверхні відмерлої кори з'являються дрібні, темні за кольором плодові тіла гриба. Вони мають вигляд випуклих утворень, які часто розривають епідерміс кори.

Верхівки гілок, розташованих вище місця ураження, починають передчасно в'янути та засихати. Це відбувається через порушення провідності тканин, викликане розвитком грибниці під корою.

Плоди, уражені потебніомікозом, покриваються бурими плямами гнилі. З часом вони муміфікуються, стають жорсткими та темними, часто залишаючись на дереві після опадання листя.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Potebniamyces pyri (анаморфна стадія — Phacidiella pyri). Це небезпечний паразитарний гриб, який вражає кору, гілки та плоди грушевих дерев.

Інфекція зберігається у вигляді грибниці в уражених тканинах дерева протягом усього зимового періоду. Навесні у місцях ураження розвиваються органи спороношення, які стають джерелом первинного зараження здорових частин рослини.

Поширення патогену в саду відбувається через конідії, що переносяться дощовими краплями та вітром. Зараження зазвичай розпочинається після початку сокоруху, коли вологість повітря стає максимально сприятливою для гриба.

Гриб має здатність глибоко проникати в тканини кори, викликаючи некрози, що поступово охоплюють периметр гілок. Це перериває рух поживних речовин, що призводить до відмирання частин крони.

Окрім конідій, гриб утворює апотеції — плодові тіла, які можуть функціонувати протягом кількох сезонів, забезпечуючи тривалу присутність патогену в агроценозі та ускладнюючи боротьбу з ним.

Головним фактором розвитку інфекції є затяжна волога погода в весняно-літній період. Дощі та тумани сприяють проростанню спор та їх потраплянню на вразливі ділянки дерева.

Розвитку хвороби сприяє температурний режим у межах +15…+22°C. Саме при таких показниках термометра активність гриба Potebniamyces pyri досягає свого піку.

Неправильна агротехніка, зокрема відсутність санітарної обрізки та загущення крони, створює мікроклімат, де волога затримується надовго, що є ідеальним для розвитку грибкових спор.

Зимові морозобоїни та сонячні опіки кори є основними шляхами проникнення гриба. Ослаблені дерева з пошкодженими покривними тканинами стають головними мішенями для патогену.

Надмірне азотне живлення призводить до утворення занадто ніжних, соковитих тканин, які легше піддаються проникненню грибниці вглиб деревини, порівняно з деревами, що отримують збалансоване добриво.

Потебніомікоз завдає значної шкоди садам, оскільки хвороба має хронічний характер. Якщо не вживати заходів, дерево може загинути протягом кількох років через повне руйнування кори.

Знижується товарна якість плодів, які стають некондиційними через плямистість та гниття. Уражені плоди швидко псуються навіть при правильних умовах зберігання.

Масове поширення інфекції на скелетні гілки потребує радикальної обрізки, що призводить до втрати форми крони та значного зменшення продуктивної площі дерева.

Економічна шкода складається з витрат на фунгіциди, трудомісткі процедури лікування дерев та недоотримання врожаю, що робить вирощування груші в неблагополучних садах менш вигідним.

• Зменшення тривалості життя дерев у саду.
• Втрати врожаю плодів до 30-50%.
• Потреба у додаткових витратах на захист.

Основою захисту є раннє виявлення хворих гілок та їх своєчасне видалення з обов'язковим захопленням здорової частини деревини для повної ліквідації грибниці.

Ефективним заходом є обприскування дерев препаратами на основі міді (бордоська рідина, мідний купорос) до моменту розпускання бруньок, що допомагає знизити інфекційне навантаження.

Ретельна зачистка ран на стовбурі до живої тканини з подальшою дезинфекцією та ізоляцією ран садовими замазками перешкоджає подальшому поширенню некрозу.

Правильна обрізка для забезпечення гарної вентиляції крони зменшує вологість, що суттєво обмежує можливості для проростання нових спор гриба у весняний період.

Важливо уникати механічних пошкоджень стовбурів під час обробітку ґрунту та боротися зі шкідниками, які пошкоджують кору, адже через їхні рани гриб проникає найлегше.