Плеомассарієві гриби

Візуальні ознаки ураження плеомассарієвими грибами проявляються насамперед на корі та гілках. На поверхні уражених ділянок утворюються характерні дрібні горбки, які є виходами плодових тіл гриба.

Часто спостерігається локальний некроз кори, який може охоплювати кільцем окремі гілки або стовбури молодих дерев. Колір кори в зоні ураження змінюється, стаючи темнішим, сірим або чорним через скупчення спор патогена.

У місцях ураження часто спостерігається передчасне всихання листя та пагонів вище рівня локалізації некрозу. Це відбувається через пошкодження провідної системи та порушення транспорту поживних речовин.

Під мертвою корою часто виявляється розвиток грибниці, яка має вигляд тонких світлих ниток або щільних плівок. У занедбаних випадках уражена тканина стає ламкою і легко відокремлюється від деревини.

Іноді хвороба проявляється глибокими тріщинами на стовбурі, які стають вхідними воротами для вторинних інфекцій. Такі пошкодження потребують особливої уваги при проведенні санітарного огляду саду.

Збудниками захворювання є представники родини Pleomassariaceae, що належать до порядку Pleosporales. Це аскоміцетові гриби, які часто є сапротрофами або слабкими паразитами на різних породах дерев та чагарників.

Гриби цієї родини формують специфічні плодові тіла — псевдотеції, які занурені в тканини кори або деревини рослини-господаря. Усередині них розвиваються аски з аскоспорами, що є основним джерелом інфекції навесні.

Біологія цих грибів тісно пов'язана з розкладанням деревинних тканин, де вони можуть жити протягом тривалого часу. У життєвому циклі часто присутні анаморфні стадії, що допомагають грибу швидше поширюватися протягом вегетаційного сезону.

Міцелій гриба активно розвивається в міжклітинному просторі, поступово переходячи до некротрофного живлення. Це призводить до поступового відмирання уражених частин рослини, що робить гриби цієї групи помітними патогенами.

Систематично родина включає низку родів, активність яких спрямована переважно на послаблені насадження. Вони зазвичай колонізують мертві гілки, але можуть переходити на живі тканини за несприятливих умов для дерева.

Розвитку плеомассарієвих грибів сприяють періоди високої вологості повітря та помірних температур. Опади у весняний та осінній періоди активізують викид спор, що призводить до зараження послаблених дерев.

Основним фактором поширення хвороби є наявність механічних пошкоджень кори. Морозобоїни, сонячні опіки та рани після обрізки створюють ідеальні умови для проникнення спор гриба в живі тканини.

Загальна фізіологічна слабкість насаджень відіграє ключову роль у сприйнятливості до патогену. Дерева, що страждають від дефіциту поживних речовин або нестачі вологи, втрачають свої природні захисні механізми.

Густі та погано провітрювані посадки сприяють накопиченню інфекційного фону. Застій вологи в кроні після дощів пришвидшує процес проростання спор та формування нових плодових тіл на гілках.

Поширення спор здійснюється вітром, краплями дощу та комахами-шкідниками. Останні також можуть створювати нові рани на корі, полегшуючи проникнення гриба всередину здорових тканин.

Шкода від плеомассарієвих грибів полягає у поступовому зниженні продуктивності та життєвої сили рослини. При системному ураженні можлива загибель окремих гілок, що знижує декоративність або врожайність саду.

Патоген може виступати вторинним агентом, що довершує знищення дерев, які вже ослаблені іншими хворобами. Це ускладнює діагностику та вимагає комплексного підходу до лікування.

Порушення цілісності кори відкриває шлях для гнильних мікроорганізмів, що веде до розвитку внутрішніх гнилей деревини. Це робить дерево структурно нестійким до сильних вітрів.

Економічні збитки найбільш помітні в розплідниках, де ураження саджанців може призвести до повної вибраковки. Втрата товарного вигляду та уповільнення росту є критичними показниками шкодочинності.

У плодівництві ураження скелетних гілок веде до випадіння цілих фрагментів крони. У результаті дерево втрачає здатність до повноцінного плодоношення та потребує радикальної обрізки або видалення.

Основою захисту є своєчасна санітарна обрізка та знищення уражених пагонів. Усі рослинні рештки слід видаляти з ділянки та спалювати для запобігання поширенню спор гриба.

Для попередження зараження необхідно стежити за станом кори та оперативно замазувати будь-які пошкодження. Використання спеціальних садових варів або фарб із фунгіцидами допомагає надійно захистити рани.

Важливо проводити регулярні профілактичні обробки фунгіцидами широкого спектра дії, особливо рано навесні. Мідьвмісні препарати добре зарекомендували себе в боротьбі з інфекціями кори.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на зміцнення імунітету рослин. Регулярні підживлення, правильний полив та оптимальна густота посадки допомагають дереву протистояти патогену.

• Проріджування крон для покращення аерації.
• Побілка стовбурів для захисту від морозобоїн.
• Збір та утилізація опалого листя та кори.
• Боротьба з комахами, що пошкоджують кору.
• Застосування біопрепаратів для пригнічення грибної флори.