Пленодомізна плямистість

Перші симптоми хвороби виглядають як дрібні жовтуваті або світло-коричневі плями на нижньому ярусі листя. Згодом ці плями збільшуються, набуваючи темно-бурого забарвлення з вираженою облямівкою.

Важливою ознакою ураження є формування чорних крапок — пікнід у центрі плями, які добре помітні навіть без сильного збільшення. Це головний діагностичний маркер, що підтверджує присутність Plenodomus.

На стеблах та черешках листя патоген викликає утворення видовжених плям, які з часом можуть ставати втиснутими або розтріскуватися. Це значно знижує міцність стебла та перешкоджає транспортуванню поживних речовин.

У вологу погоду на уражених ділянках може з'являтися ледь помітний сіруватий наліт, що свідчить про активну споруляцію гриба. Вся рослина починає передчасно жовтіти, що нагадує симптоми фізіологічного старіння.

При інтенсивному розвитку хвороби відбувається передчасне опадання листя, що призводить до оголення нижньої частини стебла. Це погіршує загальний стан рослини та знижує її стійкість до стресів.

Збудником цієї хвороби є гриб Plenodomus confertus, який належить до класу дейтероміцетів. Цей патоген є типовим ґрунтовим мешканцем, що здатен зберігати свою життєздатність на рослинних рештках протягом тривалого періоду.

Гриб утворює пікніди, в яких розвиваються конідії, що вивільняються під час дощів. Цей механізм забезпечує швидке поширення спор у межах поля та на сусідні ділянки за сприятливих погодних умов.

Патоген відрізняється високою пристосованістю до мінливих температурних умов, що дозволяє йому інфікувати рослини як навесні, так і в другій половині літа. Він здатний уражати різні органи рослини, проникаючи через продихи або мікропошкодження.

Міцелій гриба проникає у тканини рослини-господаря, де інтенсивно розвивається, виділяючи ферменти, що руйнують клітинні стінки. Це призводить до утворення типових некротичних плям.

Здатність гриба до перезимування в ґрунті робить його одним із найскладніших об'єктів для контролю в сівозмінах з насиченням сприйнятливими культурами.

Хвороба найбільш активно розвивається за умов підвищеної вологості повітря (вище 85%) та помірних температур у межах +18...+22°C. Висока вологість ґрунту також сприяє активізації міцелію, що знаходиться в прикореневій зоні.

Сильні та тривалі дощі є основним фактором розбризкування інфекційних спор від ґрунту на нижні листки. Саме тому первинне зараження часто спостерігається у нижніх ярусах рослин.

Погана вентиляція в густих посівах створює ідеальний мікроклімат для проростання спор та швидкого поширення патогена. Це особливо актуально в роки з рясними опадами під час вегетації.

Наявність великої кількості рослинних решток на поверхні поля після збору врожаю є критичним фактором для збереження інфекції. Нульовий обробіток ґрунту без належної фунгіцидної підтримки підвищує ризик епіфітотій.

Мікротравми рослин, завдані градом, комахами або під час механічного догляду за посівами, значно полегшують проникнення спор у тканини.

Втрати врожаю при сильному ураженні можуть складати до третини від загального обсягу. Окрім кількісних втрат, знижується маса 1000 зерен та їхня якість, що впливає на товарний вигляд продукції.

Хвороба істотно послаблює імунітет рослин, через що вони частіше уражаються іншими грибковими та бактеріальними хворобами. Це призводить до ще більшого виснаження культури.

Через ураження стебла рослини часто вилягають, що суттєво ускладнює роботу збиральної техніки. Це також призводить до втрат при безпосередньому збиранні врожаю.

Уражене насіння може втрачати свою схожість, що ускладнює його використання для посіву в наступні роки. Це вимагає додаткових витрат на очищення та знезараження насіннєвого фонду.

Негативний вплив на фізіологічні процеси уповільнює дозрівання культури, що може призвести до нерівномірного визрівання врожаю на полі.

Основним методом контролю є протруювання насіння фунгіцидами системної дії. Це дозволяє захистити проростки від інфекції, яка може бути присутня в насінні або ґрунті.

Дотримання сівозміни із введенням культур, що не є господарями для Plenodomus, дозволяє суттєво знизити запас патогена в ґрунті. Важливо уникати повернення чутливих культур на те саме поле раніше 4 років.

Якісна оранка з повним переворотом пласта допомагає знизити інфекційний фон, оскільки заглиблені рештки швидше розкладаються. Важливо також підтримувати оптимальну щільність стояння рослин.

Використання фунгіцидів під час вегетації є необхідним заходом, якщо спостерігаються перші ознаки хвороби. Ефективними є препарати на основі діючих речовин з різних хімічних класів для уникнення резистентності.

• Підбір стійких сортів та гібридів для посіву.
• Використання деструкторів пожнивних решток для очищення ґрунту.
• Збалансоване мінеральне живлення (особливо фосфор та калій).
• Контроль бур'янів, що можуть бути резерваторами інфекції.