Плейохетоз альбіції

Перші ознаки хвороби проявляються навесні у вигляді дрібних жовтуватих плям на листках. Згодом ці плями збільшуються та темніють.

Центральна частина плям набуває коричневого кольору, часто з помітним нальотом спороношення. Листки поступово жовтіють і передчасно опадають.

На пагонах можна помітити подовжені виразки, що супроводжуються розтріскуванням кори. Це ознака глибшого проникнення грибниці в деревину.

За умов високої вологості уражені ділянки швидко розширюються. Це призводить до повної втрати листового апарату на окремих гілках.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, їхня крона стає нерівномірною. Поступово дерево втрачає свою декоративність через постійну втрату листя.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Pleiochaeta albiziae. Цей фітопатоген спеціалізується на ураженні листової поверхні та молодих пагонів певних видів дерев.

Інфекція зберігається у вигляді грибниці в опалому листі та на корі уражених гілок. З приходом тепла починається активний вихід спор, що розносяться вітром і вологою.

Патоген проникає всередину тканин через продихи або механічні пошкодження. Після проникнення гриб починає активно розростатися в міжклітинному просторі.

Біологічний цикл гриба сильно залежить від наявності рослини-господаря — альбіції шовкової. Розмноження відбувається шляхом утворення конідій, які здатні до швидкого поширення.

Гриб виділяє специфічні метаболіти, які спричиняють некротизацію тканин. Це перешкоджає нормальному обміну речовин у рослині.

Сприятливими умовами для розвитку плейохетозу є тривалі дощі та висока вологість повітря. Краплинна волога на листі сприяє швидкому проростанню спор.

Температура в межах +20...+24 градуси є оптимальною для активного росту міцелію. Саме в цей період зазвичай спостерігається пік захворюваності.

Густе висаджування дерев без належної вентиляції крони створює умови для застою вологого повітря. Це значно підвищує ймовірність швидкого зараження всього насадження.

Ослаблення рослин через посуху або відсутність догляду робить їх легкою мішенню для гриба. Стійкість до хвороб напряму залежить від загального фітосанітарного стану дерева.

Неправильний вибір ділянки, де часто утворюються тумани, також є фактором ризику для розвитку грибкових патогенів.

Основна шкода полягає у втраті декоративності та ослабленні життєвих сил рослин. Через передчасне опадання листя дерево не встигає накопичити достатньо енергії.

Хронічне ураження призводить до поступового відмирання гілок. У важких випадках дерево може повністю засохнути за кілька сезонів.

Зменшення фотосинтетичної активності негативно впливає на приріст деревини. Це критично для молодих саджанців, що готуються до реалізації.

Заражені дерева стають джерелом інфекції для сусідніх насаджень. Це вимагає проведення додаткових санітарних заходів на всій території парку.

• Втрата листя та оголення крони.
• Зниження імунітету рослини до морозів.
• Ризик поширення хвороби на здорові дерева.
• Фінансові втрати для розплідників рослин.
• Погіршення естетичного стану ландшафтних об'єктів.

Обов'язковим заходом є збирання та спалювання опалого листя восени. Це дозволяє прибрати основне джерело інфекції на ділянці.

Видалення хворих гілок допомагає локалізувати вогнище інфекції. Обрізку проводять у суху погоду, дезінфікуючи інструменти розчином спирту.

Профілактичні обприскування фунгіцидами на основі міді проводять до початку цвітіння. Це створює захисний бар'єр на листках.

При виявленні симптомів застосовують системні препарати. Важливо чергувати засоби, щоб уникнути появи резистентності у гриба.

Підживлення калійними та фосфорними добривами зміцнює клітинні стінки рослин. Це ускладнює проникнення патогена в тканини листа.