Фомоз

Перші ознаки фомозу проявляються у вигляді появи невеликих бурих або сірих плям на прикореневій частині стебла або нижньому листі рослини. Поступово ці плями збільшуються в розмірах.

Характерною діагностичною ознакою є наявність на уражених ділянках безлічі дрібних чорних крапок — пікнід гриба. Вони добре помітні неозброєним оком при огляді поверхні плям.

У разі ураження стебла спостерігається характерне потемніння і розтріскування тканин, що призводить до порушення живлення і подальшого в'янення верхньої частини рослини.

У уражених сходів фомоз часто викликає вилягання і загибель молодих рослин, що проявляється у вигляді чорної ніжки — потемніння основи стебла і руйнування кори.

На більш пізніх стадіях розвитку культури ознаки хвороби можуть охоплювати листя, викликаючи хлороз, передчасне старіння та масове опадання листкової пластинки.

Збудником фомозу є недосконалий гриб Phoma pezizoides, що належить до порядку Sphaeropsidales. Цей патоген здатен тривалий час зберігатися в ґрунті та на рослинних рештках у формі пікнід та міцелію.

Життєвий цикл гриба включає утворення пікнід — темних плодових тіл, занурених у тканини ураженої рослини. Всередині них формуються конідії, що поширюються з краплями дощу, вітром або комахами.

Гриб має високу пластичність, що дозволяє йому адаптуватися до різних кліматичних умов у межах помірної зони. Він вражає як вегетуючі органи, так і насіннєвий матеріал.

Первинне зараження посівів відбувається зазвичай навесні від інфекції, що перезимувала. Патоген проникає в тканини через механічні пошкодження або продихи, після чого починає активну колонізацію.

Внутрішньоклітинний розвиток гриба супроводжується виділенням токсинів, які пригнічують обмінні процеси рослини-господаря, що призводить до поступового відмирання уражених ділянок тканин.

Розвитку інфекції сприяє підвищена вологість повітря, часті опади та помірна температура в межах +18...+25 градусів Цельсія.

Загущені посіви, що сприяють застою повітря та збереженню вологи в приземному шарі, створюють ідеальні умови для швидкого поширення патогена по полю.

Порушення агротехніки, зокрема, відсутність сівозміни та залишення пожнивних решток на поверхні ґрунту, радикально підвищує інфекційний фон ділянки.

Ранні строки посіву або, навпаки, несприятливі умови для швидкого росту культури послаблюють імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до проникнення спор гриба.

Пошкодження рослин шкідниками або механічні травми при проведенні польових робіт відкривають «ворота» для інфікування тканин міцелієм гриба.

Фомоз є серйозною загрозою для продуктивності сільськогосподарських культур, оскільки вражає життєво важливі органи рослин, порушуючи процеси фотосинтезу та провідності поживних речовин.

Масовий розвиток хвороби призводить до значного зниження загальної біомаси рослин та суттєвого зменшення маси 1000 насінин, що безпосередньо позначається на врожайності.

Шкодочинність проявляється і в різкому погіршенні якості насіння, яке втрачає схожість і стає носієм інфекції для майбутніх посівів.

Через пошкодження стебел збільшується схильність культур до вилягання, що суттєво ускладнює проведення збиральних робіт і веде до неминучих втрат зерна на корені.

Непряма шкода полягає у пригніченні фізіологічного стану посівів, через що рослини стають менш стійкими до впливу інших стресових факторів навколишнього середовища.

Основною мірою профілактики є суворе дотримання сівозміни з поверненням чутливих культур на колишнє поле не раніше ніж через 3–4 роки.

Важливо проводити глибоку закладення пожнивних решток у ґрунт, що прискорює їх розкладання і перешкоджає успішній зимівлі пікнід гриба в польових умовах.

Необхідно використовувати для посіву тільки якісний, протруєний насіннєвий матеріал, що пройшов фітосанітарний контроль у спеціалізованих лабораторіях.

У період вегетації при появі перших ознак хвороби рекомендується застосування фунгіцидів системної дії, дозволених до використання в поточному сезоні.

Оптимізація мінерального живлення, особливо внесення фосфорно-калійних добрив, сприяє підвищенню природної стійкості рослин до зараження грибковими патогенами.