Феофісція

Зовні феофісція проявляється у вигляді округлих або зірчастих плям темного, коричневого або сірого відтінку на корі дерева.

Спочатку це поодинокі розетки, які з часом розростаються і можуть повністю закривати поверхню кори, створюючи щільний покрив.

При огляді можна помітити, що лишайник щільно прилягає до поверхні, не пошкоджуючи її внутрішню структуру, на відміну від справжніх патогенів.

Поверхня кори під лишайником завжди залишається вологою, що є характерною ознакою присутності феофісції, особливо після опадів.

Якщо лишайник починає активно розростатися на молодих пагонах, це сигнал, що дерево втрачає свою здатність до активного росту.

Феофісція (Phaeophyscia) — це рід лишайників, які ростуть на корі дерев. Важливо розуміти, що це не хвороба рослин у класичному розумінні, а епіфітний організм.

Лишайник є симбіотичним утворенням, що складається з грибниці та водоростей. Він використовує дерево лише як фізичну опору для свого існування, не живлячись соками рослини.

Хоча феофісція не є паразитом, її присутність вказує на те, що дерево перебуває в ослабленому стані. Це індикатор екологічного балансу або проблем з агротехнікою.

Біологічно цей рід належить до листоватих лишайників. Його талом щільно прикріплюється до субстрату, що дозволяє йому виживати в різних кліматичних умовах.

Мікологічно феофісція вирізняється темним забарвленням та специфічною структурою слані, яка виглядає як розетка на корі дерева.

Основним фактором розвитку феофісції є висока вологість повітря та наявність затінених, непродувних ділянок крони дерева. Це ідеальне середовище для росту колоній.

Загущені крони, які не піддаються своєчасній обрізці, створюють мікроклімат із постійним рівнем вологи. Це сприяє швидкому поширенню спор лишайника.

Старі дерева з глибокими тріщинами в корі частіше стають субстратом для феофісції. Саме в тріщинах накопичується волога та спори цього організму.

Погана вентиляція в саду та відсутність догляду за деревами є головними причинами, чому феофісція охоплює великі площі стовбурів та гілок.

Сприятливим часом для поширення лишайника є тривалі періоди з частими дощами та відсутністю прямого сонячного світла на кору дерева.

Головна небезпека полягає у створенні умов для розмноження шкідників та вторинних інфекцій, які можуть ховатися під покривом лишайника.

Лишайники можуть перешкоджати нормальному газообміну через кору, що негативно впливає на загальну життєздатність дерева та його метаболізм.

Наявність великої кількості лишайників ускладнює проведення профілактичних оглядів саду на предмет виявлення шкідників або початкових ознак гнилі.

Постійна вологість під талломом феофісції сприяє розм'якшенню кори, що полегшує проникнення патогенних мікроорганізмів у тканини дерева.

Хоча сама по собі феофісція не вбиває рослину, вона послаблює її, роблячи більш сприйнятливою до несприятливих зовнішніх факторів та стресів.

Найпершим кроком у боротьбі є проведення правильної обрізки для поліпшення освітлення та провітрювання крони, що робить умови для лишайника несприятливими.

Механічна очистка стовбурів від відмерлої кори та лишайників за допомогою жорстких щіток допоможе позбутися від існуючих колоній.

Після механічної очистки рекомендовано проводити побілку стовбурів вапняним розчином, що надає додатковий антисептичний ефект.

Обприскування розчином залізного купоросу ефективно знищує лишайники та дезінфікує кору, що сприяє омолодженню покривних тканин дерева.

• Формуюча та проріджувальна обрізка.
• Механічне чищення кори.
• Побілка вапном у весняний період.
• Обробка фунгіцидами за потреби.
• Забезпечення оптимального живлення дерев.