Феоакремоніум мигдалевий

Перші ознаки зараження проявляються у вигляді хлорозу на листках, що з часом переходить у некротичні ділянки, обмежені жилками листкової пластинки.

Спостерігається загальна затримка росту пагонів, вони стають тонкими, з короткими міжвузлями, що свідчить про порушення живлення.

На зрізах багаторічної деревини чітко видно коричневі або чорні плями, які свідчать про глибоке ураження судинної системи грибницею.

В період активної спеки кущі можуть демонструвати симптоми раптового в'янення, що призводить до часткової або повної загибелі окремих рукавів.

• Некротичні плями на листках.
• Пригнічення розвитку пагонів.
• Потемніння деревини на зрізі.
• Передчасне відмирання частин куща.

Феоакремоніум мигдалевий (Phaeoacremonium amygdalinum) є небезпечним грибковим збудником, що спеціалізується на ураженні багаторічних деревних тканин.

Цей патоген належить до комплексу грибів, які викликають деструктивні процеси в судинній системі виноградної лози та інших плодових культур.

Розвиток гриба відбувається переважно усередині ксилеми, де він утворює міцелій, що поступово перекриває шляхи руху поживних речовин.

Гриб має здатність тривалий час існувати в латентному стані, не проявляючи зовнішніх симптомів до моменту критичного ураження тканин.

Інфекційне начало передається через відкриті рани, які утворюються під час механічних пошкоджень або санітарної обрізки насаджень.

Сприятливими умовами для поширення патогену є висока вологість під час проведення обрізки, що дозволяє спорам легко проникати в тканини.

Температурний режим у межах 20–25 градусів за Цельсієм є оптимальним для активізації процесів росту міцелію всередині судин.

Використання забрудненого інструменту без належної дезінфекції є головним фактором рознесення інфекції між рядами насаджень.

Стресові умови, викликані несприятливим кліматом, суттєво послаблюють природний захист рослини, роблячи її вразливою до атаки гриба.

Наявність ран на деревині, які не були вчасно оброблені фунгіцидами, створює прямий вхід для колонізації патогенним мікроорганізмом.

Головна шкода полягає у прогресуючому характері хвороби, що веде до поступової втрати продуктивності та загибелі виноградних кущів.

Ураження ксилеми унеможливлює повноцінне надходження мінеральних речовин, що знижує врожайність та погіршує якісні показники плодів.

Поширення збудника в межах господарства вимагає проведення складних заходів з лікування або навіть повної заміни інфікованих ділянок насаджень.

Накопичення інфекції в багаторічних тканинах робить рослину постійним джерелом спор для подальшого зараження нових пагонів.

Економічні втрати суттєво зростають через необхідність витрат на ретельний моніторинг та ліквідацію хворих рослин у промислових масштабах.

Захисні заходи базуються на суворій профілактиці, оскільки після системного зараження деревини вилікувати рослину практично неможливо.

Необхідно проводити дезінфекцію всіх інструментів, що контактують з деревиною, використовуючи спиртові розчини або спеціальні антисептики.

Важливо своєчасно замазувати зрізи після обрізки садовими варами з додаванням фунгіцидів для блокування доступу патогену.

Видалення та спалювання сильно уражених частин кущів є обов'язковим для зменшення інфекційного навантаження на виноградник.

Підтримка оптимального стану живлення та водного балансу сприяє зміцненню імунітету лози та стримує розвиток грибкових інфекцій.