Песталоціопсис манговий

Характерною ознакою ураження є поява плям на листі, які спочатку мають вигляд невеликих коричневих крапок. З часом плями розростаються і набувають сіро-коричневого забарвлення з темною облямівкою.

Центральна частина плям часто висихає, стаючи тонкою і ламкою. На цій поверхні з'являються дрібні чорні крапки — це скупчення конідій гриба, які можна помітити навіть неозброєним оком при гарному освітленні.

На плодах захворювання проявляється у вигляді глибоких втиснутих плям. Уражені місця швидко темніють, а внутрішні тканини плоду втрачають пружність та набувають неприємного запаху гнилі.

У разі інтенсивного зараження спостерігається дефоліація: листя жовтіє та передчасно опадає. Це негативно впливає на загальний стан дерева та його здатність до накопичення поживних речовин перед зимовим періодом.

Ураження молодих пагонів супроводжується появою довгастих ран (виразок), які можуть призвести до повної загибелі верхівкової частини гілки, що значно сповільнює ріст рослини.

Збудником хвороби є гриб Pestalotiopsis mangiferae, що належить до класу несовершених грибів. Цей патоген відомий своєю здатністю вражати широке коло рослин, викликаючи некротичні процеси в тканинах.

Морфологічно гриб проявляється у вигляді дрібних, темних спороложей, у яких формуються конідії. Конідії мають веретеноподібну форму, розділені перегородками та мають характерні ниткоподібні відростки на кінцях.

Гриб здатний виживати в різних кліматичних умовах, проте найбільш комфортно почувається у тропічних широтах. Міцелій патогену зберігається в опалому листі, уражених гілках та на поверхні кори дерев.

Поширення спор відбувається переважно через краплі дощу та вітер. Висока вологість повітря є критичним фактором, що запускає активну фазу спороутворення та розсіювання конідій на здорові органи рослин.

Патоген є факультативним паразитом, тому часто починає розвиток як сапротроф на ослаблених ділянках, поступово переходячи до активної колонізації живих тканин рослини-господаря.

Основною умовою для розвитку інфекції є затяжна волога погода. Гриб інтенсивно розвивається при температурі +20...+30°C та відносній вологості повітря понад 85%, що є типовим для літнього сезону.

Погана вентиляція в кроні дерева, спричинена надмірним загущенням гілок, створює застій повітря. Це підвищує вологість всередині крони, що сприяє швидкому проростанню спор на листі та плодах.

Механічні пошкодження кори та листя внаслідок граду або невдалої обрізки відкривають «ворота» для проникнення патогену вглиб тканин. Гриб легко проникає крізь пошкоджену шкірку плодів.

Наявність великої кількості рослинних решток у пристовбурових колах є джерелом постійного інфекційного фону. Гриб зберігається в ґрунті та на опалому листі, готуючись до чергової хвилі розмноження.

Дефіцит мікроелементів у ґрунті послаблює природний імунітет дерев. Рослини, що отримують достатньо калію та фосфору, краще чинять опір проникненню гіф гриба у власні клітини.

Хвороба призводить до значної втрати врожаю через псування плодів. Уражена продукція не підлягає тривалому зберіганню та не може реалізовуватися через нетоварний вигляд.

Зменшення асиміляційної поверхні листя веде до зниження темпів фотосинтезу. Це негативно позначається на закладанні бруньок майбутнього врожаю та загальній продуктивності саду.

Передчасне опадання листя знижує рівень цукрів у плодах та послаблює кореневу систему. Дерево стає більш вразливим до морозів та інших стресових факторів навколишнього середовища.

Затрати на інтенсивний догляд, включаючи фунгіцидну обробку та санітарне очищення ділянки, суттєво підвищують собівартість вирощування продукції, що знижує загальну рентабельність господарства.

У випадках епіфітотій можлива втрата значної частини молодих саджанців, що вимагає додаткових витрат на оновлення посадкового матеріалу та заміну загиблих дерев у саду.

Санітарна гігієна саду є першочерговим завданням. Регулярний збір і спалювання опалого листя та видалення муміфікованих плодів з дерев дозволяє радикально скоротити запас інфекції.

Обрізка дерев має бути спрямована на освітлення та провітрювання крони. Важливо своєчасно видаляти сухі та пошкоджені пагони, де патоген накопичується найбільш інтенсивно протягом зими.

Використання фунгіцидів контактної дії, особливо на основі міді, доцільно застосовувати в профілактичних цілях у період перед цвітінням та після збору врожаю для дезінфекції кори.

Для лікування вже існуючих вогнищ рекомендується використання системних фунгіцидів з груп стробілуринів та триазолів. Важливо чергувати препарати для уникнення виникнення стійких штамів патогену.

Забезпечення правильного режиму поливу та підживлення сприяє підтримці загального імунітету рослин. Уникнення перезволоження ґрунту знижує ризики поширення грибкових хвороб.