Песталоціопсис макадамії

Першими симптомами є поява невеликих коричневих плям на листі, які з часом збільшуються і набувають неправильної конфігурації з темним обідком по краях.

Характерною ознакою є поява дрібних чорних крапок на поверхні плям, які є спороношенням (ацервулами) гриба, що розривають епідерміс листка.

На молодих пагонах інфекція проявляється у вигляді видовжених плям, що призводять до відмирання верхівкових частин гілок та їх поступового засихання.

Плоди макадамії також можуть бути уражені: на їхній поверхні з'являються вдавлені плями, які з часом охоплюють весь плід, призводячи до його гниття.

• коричневі плями з темним обідком;
• чорні спороносні точки на плямах;
• відмирання молодих пагонів;
• передчасне опадання листя та зав'язі.

Збудником захворювання є гриб Pestalotiopsis macadamiae, який належить до роду Pestalotiopsis. Це мікроскопічний гриб-паразит, що спеціалізується на ураженні екзотичних плодових культур, зокрема горіха макадамії.

Патоген є факультативним паразитом, здатним тривалий час виживати на рослинних рештках та в тріщинах кори, очікуючи сприятливих умов для свого активного розвитку.

Життєвий цикл гриба включає утворення конідій, які переносяться на великі відстані краплями дощу, вітром або разом із садовим інструментом під час проведення агротехнічних операцій.

Гриб атакує рослини через мікротріщини або продихи, проникаючи в епідермальні шари тканини та викликаючи поступову деградацію клітинних стінок за допомогою ферментів.

Висока здатність до спороутворення в умовах високої вологості робить цей патоген одним із найбільш небезпечних грибів для інтенсивного промислового вирощування макадамії.

Найбільш сприятливими умовами для інтенсивного розповсюдження Pestalotiopsis macadamiae є тривалі періоди дощової погоди, коли вологість повітря перевищує 80%.

Гриб активно розмножується при температурі повітря в межах від +22 до +26 градусів Цельсія, що часто збігається з фазою активного весняного росту макадамії.

Загущені посадки, де відсутня достатня вентиляція крони, створюють парниковий ефект, що значно прискорює процес зараження сусідніх здорових дерев.

Наявність ран, отриманих під час обрізки або пошкоджень комахами, відкриває ворота для інфекції, сприяючи швидкому проникненню міцелію всередину рослини.

Неправильний вибір ділянки для посадки, де спостерігається постійне скупчення вологи або поганий дренаж ґрунту, значно підвищує ризик розвитку грибкових захворювань.

Основна шкода полягає у суттєвому зниженні продуктивності дерев через постійний стрес, викликаний руйнуванням фотосинтетичного апарату листя.

Хвороба призводить до передчасної дефоліації (опадання листя), що виснажує запаси вуглеводів у стовбурі та гілках, знижуючи морозостійкість культури.

Ураження товарної частини врожаю — горіхів — призводить до втрати якості, зміни смакових властивостей та зменшення маси ядра, що знижує прибутковість садівництва.

При інтенсивному розвитку інфекції можлива загибель цілих гілок, що вимагає проведення радикальної омолоджувальної обрізки та втрати частини майбутнього врожаю.

У масштабах плантації хвороба може набувати характеру епіфітотії, що ставить під загрозу рентабельність усього господарства та вимагає великих витрат на хімізацію.

Система захисту включає обов'язкове збирання та спалювання опалого листя та уражених плодів, оскільки вони є головним джерелом інфекції на наступний сезон.

Профілактичні обприскування дерев фунгіцидами на основі міді слід проводити до початку періоду масового розльоту спор, зазвичай перед цвітінням та після нього.

Важливим елементом контролю є забезпечення вільного доступу повітря до крони шляхом щорічного формування дерева та видалення хворих або пошкоджених гілок.

Посилення імунітету рослин досягається завдяки правильному дозуванню добрив, зокрема мікроелементів, які підвищують опірність до патогенних грибів.

Моніторинг стану дерев протягом сезону та негайне реагування на перші ознаки появи симптомів дозволяє локалізувати вогнище інфекції та уникнути масового ураження.