Пеніцильозна гниль

Першою ознакою ураження є поява на поверхні насіння або плодів ніжного білого нальоту, який згодом перетворюється на пилоподібну масу сизо-зеленого кольору.

Тканини рослин під впливом ферментів гриба розм’якшуються, втрачають пружність і починають швидко гнити, набуваючи темного забарвлення.

У зернових культур уражене насіння втрачає свою схожість, а проростки, що з’являються, часто гинуть на ранніх етапах розвитку через виснаження енергії.

На овочевих культурах (картопля, буряк) гниль проявляється у вигляді вогнищ, які стрімко поширюються, особливо в місцях механічних пошкоджень шкірки.

Поверхня уражених ділянок стає слизькою на дотик, при цьому нерідко спостерігається виражений неприємний запах гниття, характерний для плісняви.

Збудником цієї хвороби є мікроскопічний пліснявий гриб Penicillium viridicatum, який належить до родини Aspergillaceae. Це надзвичайно поширений сапротроф, здатний жити в ґрунті та на різноманітних органічних залишках.

Гриб синтезує низку вторинних метаболітів, зокрема небезпечні мікотоксини, які накопичуються в продукції та можуть викликати серйозні отруєння при споживанні.

Міцелій патогена має здатність до інтенсивного розгалуження, утворюючи на субстраті щільний наліт, колір якого варіюється від блідо-зеленого до насиченого оливкового.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які легко переносяться потоками повітря, комахами або разом із залишками ґрунту на техніці.

Патоген виявляє надзвичайну стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища, зберігаючи життєздатність у вигляді спор протягом тривалого часу.

Розвиток Penicillium viridicatum найбільш активно відбувається при високій вологості повітря, яка перевищує 80%, та за температури від 18°C до 25°C.

Проте гриб залишається активним і при нижчих температурах, що робить його небезпечним шкідником у неохолоджуваних сховищах та складах під час зими.

Відсутність належної вентиляції в місцях зберігання врожаю сприяє утворенню конденсату, що є ідеальним середовищем для проростання спор патогена.

Пошкодження цілісності шкірки плодів під час збору врожаю є критичним фактором, що значно полегшує проникнення грибниці всередину тканин рослини.

Підвищена вологість ґрунту під час посівної кампанії також сприяє інфікуванню насіннєвого матеріалу безпосередньо в полі.

Найбільшої шкоди хвороба завдає на етапі післязбирального зберігання, призводячи до масового псування сільськогосподарської продукції в складах.

Зараження насіння призводить до суттєвого зниження польової схожості, що спричиняє розрідженість посівів та зменшення кінцевого врожаю.

Наявність токсинів у зерні та плодах робить їх небезпечними для переробки, що часто призводить до повної втрати товарної вартості всієї партії продукції.

Гриб здатний переходити на сусідні здорові плоди, що за короткий час може призвести до знищення значних обсягів запасів у сховищах.

Загальне ослаблення рослин через ураження пліснявою відкриває шлях для розвитку вторинних інфекцій, що погіршує фітосанітарний стан поля.

Основною стратегією контролю є підтримка оптимального режиму зберігання: сухе повітря, низька позитивна температура та постійна циркуляція вентиляційних потоків.

Насіннєвий матеріал потребує обов’язкового протравлювання фунгіцидами широкого спектра дії перед висіванням у ґрунт.

Слід максимально дбайливо проводити збір врожаю, уникаючи ударів та порізів, які відкривають ворота для інфекції.

Регулярна дезінфекція складських приміщень, контейнерів та тари є обов’язковим етапом для запобігання поширенню спор гриба.

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку патогена.
• Використання стійких до гнилей сортів та гібридів культур.
• Своєчасна вибраковка та видалення хворих екземплярів із партії.