Пеніцильозна пліснява

Першим симптомом є поява на поверхні насіння або тканин рослин сизуватого, зеленуватого або білястого нальоту, що складається з міцелію та спор.

З часом наліт стає більш щільним і пилястим, при дотику до нього розлітається хмара спор, що свідчить про активну фазу спороношення гриба.

Тканини, уражені пліснявою, змінюють колір, стають м'якими або ламкими, втрачаючи свою природну пружність та здорову текстуру.

При ураженні насіння спостерігається його потемніння, а зародок часто гине, що призводить до повної втрати посівних якостей матеріалу.

• Зміна забарвлення уражених ділянок.
• Сизий пилястий наліт на поверхні.
• Характерний затхлий запах від продукції.

Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Penicillium verruculosum, що відноситься до роду Penicillium. Це широко розповсюджений патоген, що мешкає в ґрунті та на рештках рослин.

Гриб має потужний ферментативний апарат, який дозволяє йому активно розкладати органічні сполуки, включаючи клітковину, в уражених тканинах.

Основним способом розмноження патогена є утворення великої кількості конідій, які легко переносяться потоками повітря та заражають здорові ділянки.

Це умовно-патогенний мікроорганізм, який стає агресивним за умови ослаблення рослини або порушення умов зберігання врожаю.

Висока пластичність гриба дозволяє йому адаптуватися до різних типів субстратів, що робить його одним із найпоширеніших видів плісняви.

Головним чинником розвитку є підвищена вологість навколишнього середовища, яка є критичною для проростання спор гриба Penicillium verruculosum.

Температура в межах від +20°C до +25°C вважається найбільш сприятливою для швидкого розмноження та поширення цієї інфекції на полях та у складах.

Застій повітря у приміщеннях для зберігання зерна призводить до утворення конденсату, що створює локальні зони з критичним рівнем вологості.

Пошкодження цілісності оболонок насіння під час механізованого збирання врожаю відкриває прямий шлях для проникнення грибниці вглиб зернівки.

Висока концентрація домішок у партіях зерна, які утримують вологу, значно прискорює процес пліснявіння всієї маси продукції.

Основна шкода проявляється у зниженні енергії проростання та схожості насіння, що призводить до зрідженості сходів та зниження врожайності.

Пліснявіння зерна під час зберігання робить його непридатним для використання в харчовій промисловості через втрату якісних характеристик.

Гриб у процесі життєдіяльності накопичує мікотоксини, які є небезпечними для здоров'я людей та тварин, що споживають уражену продукцію.

Заражені рослини в полі стають менш стійкими до стресових факторів довкілля та інших патогенів, що посилює загальну картину захворюваності посівів.

Економічні збитки пов'язані з неможливістю реалізації продукції низької якості та високими витратами на проведення знезараження складських приміщень.

Забезпечення своєчасного збирання врожаю та ретельна сушка зерна до вологості 13-14% є основою профілактики розвитку плісняви.

Якісна очистка врожаю від рослинних решток, пилу та пошкодженого зерна значно знижує ймовірність розвитку інфекційного процесу.

Контроль температурного режиму та активне вентилювання зерносховищ не дають грибку шансів для швидкого розвитку і колонізації обсягів зерна.

Передпосівне протруювання насіння ефективними фунгіцидами створює захисний бар'єр, що перешкоджає зараженню проростків ґрунтовою інфекцією.

Регулярна санітарна обробка та дезінфекція обладнання, тари та приміщень запобігає поширенню спор гриба у виробничому середовищі.