Пеніцильоз

Початковою ознакою ураження є поява світлого, пухнастого нальоту, який з часом набуває характерного синьо-зеленого або сірого забарвлення.

Уражені ділянки рослин або плодів втрачають пружність, тканини розм’якшуються і набувають водянистої консистенції, що веде до швидкого руйнування плоду.

У внутрішніх тканинах плодів розвивається інтенсивна грибниця, що супроводжується виділенням специфічного запаху, який свідчить про гнильні процеси.

На насінні хвороба проявляється у вигляді пліснявіння, що призводить до затримки проростання або повної загибелі зародка під час перебування в ґрунті.

Візуально на плодах часто можна спостерігати зони некрозу навколо механічних пошкоджень, де гриб починає свій найбільш активний розвиток.

Збудником цієї хвороби є гриб Penicillium roquefortii, який належить до роду пеніцилових і характеризується високою витривалістю в навколишньому середовищі.

Гриб є типовим сапротрофом, що постійно присутній у ґрунті, повітрі та на рослинних рештках, очікуючи сприятливих умов для свого активного розмноження.

Мікроорганізм формує величезну кількість конідій, які легко розносяться потоками повітря, забезпечуючи швидке інфікування нових об'єктів у сховищах.

Біологічна активність гриба підтримується здатністю виділяти потужні ферменти, які прискорюють розпад органічних сполук рослинних тканин.

Розвиток патогену не обмежений вузькою спеціалізацією, він може вражати широкий спектр сільськогосподарських культур за наявності відповідного субстрату.

Критичним фактором для початку масового ураження є висока вологість повітря, що сприяє швидкому проростанню спор на поверхні рослинної продукції.

Оптимальні умови температури, які лежать у межах від +15 до +25 градусів, значно прискорюють цикл розвитку грибкової інфекції та поширення міцелію.

Відсутність якісної циркуляції повітря у складських приміщеннях призводить до створення застою вологи, що є головним стимулятором росту плісняви.

Механічні травми, що виникають під час збору врожаю або транспортування, відкривають ворота інфекції для проникнення гриба вглиб плодів.

Порушення технології зберігання та недотримання оптимальних режимів температури і вентиляції створюють середовище для спалаху захворювання.

Головною шкодою є повна втрата споживчих якостей продукції, яка стає непридатною для реалізації та вживання через токсини, що виділяються грибом.

Продукція, уражена пеніцильозом, стає джерелом мікотоксинів, які є небезпечними як для людей, так і для тварин при вживанні в їжу.

Ураження посівного матеріалу призводить до різкого зниження енергії проростання, що в результаті провокує значне зрідження посівів на полі.

Гриб має властивість швидкого контактного поширення, тому всього кілька уражених плодів можуть стати причиною псування всього обсягу в контейнері.

Економічні втрати фермерських господарств включають як збитки від псування продукції, так і витрати на санітарні заходи з очищення приміщень.

Найважливішим заходом профілактики є суворе дотримання режиму зберігання, що включає підтримку низьких температур та належну вентиляцію приміщень.

Проведення регулярної дезінфекції складської тари та поверхонь зберігання дозволяє знизити інфекційне навантаження в середовищі до безпечного рівня.

Перед закладкою на тривале зберігання необхідно проводити ретельну переборку врожаю з метою видалення хворих або пошкоджених плодів.

Використання якісних фунгіцидних протруйників для обробки насіння надійно захищає сходи від раннього ураження грибковою інфекцією.

• Оптимізація режиму вентиляції.
• Дотримання правил гігієни сховищ.
• Видалення рослинних залишків.
• Своєчасна обробка посівного матеріалу.