Пеніцильозна гниль

Початковою ознакою є поява на поверхні плодів невеликих плям м’якої тканини, що швидко збільшуються в розмірах.

Згодом на плямах розвивається характерний наліт блакитно-зеленого або оливкового забарвлення, що складається з маси спор гриба.

Уражена тканина плоду стає водянистою, втрачає свою щільність і з часом набуває специфічного запаху плісняви.

При тривалому зберіганні уражені плоди можуть повністю згнити, залишаючи після себе лише тверді оболонки або перетворюючись на рідку масу.

Часто спостерігається ураження окремих частин плодів, де відбувся контакт із пошкодженою ділянкою шкірки або сусіднім ураженим об’єктом.

Збудником захворювання є гриб Penicillium purpurogenum, який належить до роду Penicillium. Цей мікроорганізм є небезпечним сапротрофом, здатним уражати широкий спектр сільськогосподарських культур.

Патоген відрізняється високою стійкістю до зовнішніх чинників, зберігаючись у ґрунті та на рештках рослин протягом багатьох місяців.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які легко поширюються з потоками повітря, водою або через інвентар під час збирання врожаю.

Гриб активно синтезує вторинні метаболіти, включаючи мікотоксини, які значно погіршують харчову безпеку ураженої продукції.

Розвиток патогену в складських умовах відбувається дуже стрімко, якщо порушується температурний режим та рівень вентиляції в приміщеннях.

Оптимальне середовище для розвитку гриба — це висока вологість повітря, яка часто виникає в місцях неякісного зберігання овочів.

Найбільш активний ріст міцелію відзначається в межах температури від +15 до +25 градусів за Цельсієм, що відповідає умовам більшості сховищ.

Відсутність належного провітрювання призводить до утворення конденсату на поверхні плодів, що стає ідеальним пусковим механізмом для проростання спор.

Пошкодження шкірки плодів під час механізованого збору врожаю є критичним фактором ризику для початку інфекційного процесу.

Заражена тара та брудний інструмент часто стають основними джерелами поширення гриба Penicillium purpurogenum у господарствах.

Основним наслідком ураження є втрата великих партій врожаю, що призводить до суттєвих економічних збитків для виробників.

Токсичність продуктів життєдіяльності гриба робить уражену продукцію непридатною для переробки та споживання людьми чи тваринами.

Гриб швидко поширюється в сховищах контактним шляхом, перетворюючи здорову продукцію на джерело зараження за лічені дні.

Підвищуються витрати на сортування врожаю та утилізацію гнилої продукції, що значно знижує рентабельність вирощування овочевих культур.

Знижується престижність господарства через неможливість гарантувати якість продукції, що тривалий час зберігається в складах.

Головним заходом боротьби є суворе дотримання технології збирання врожаю для мінімізації механічних пошкоджень продукції.

Необхідно забезпечити постійну циркуляцію повітря в сховищах для підтримки вологості на рівні, що перешкоджає розвитку плісняви.

Обов'язковим є проведення передзакладальної дезінфекції складських приміщень та тари відповідними фунгіцидними препаратами.

Видалення всіх екземплярів, що мають найменші ознаки хвороб або пошкоджень, перед відправкою на довготривале зберігання.

Проведення регулярного моніторингу стану продукції під час зберігання для раннього виявлення осередків гнилі та їх негайної ізоляції.