Пеніцильозна гниль

Першою ознакою хвороби є поява на поверхні насіння або тканин рослин специфічного нальоту, колір якого поступово переходить від білого до сизо-зеленого.

При ураженні насіння спостерігається інтенсивне пліснявіння, яке супроводжується руйнуванням зародка та ендосперму, що унеможливлює проростання.

На проростках з’являються темні плями або виразки, що призводять до викривлення, в’янення та подальшої загибелі молодих рослин у ґрунті.

При ураженні плодів розвивається м’яка гниль, яка швидко охоплює всю уражену ділянку, перетворюючи внутрішні тканини на кашоподібну масу.

Характерною ознакою є також наявність затхлого запаху, який поширюється від вогнищ ураження в зерносховищах або овочесховищах.

Збудником захворювання є несовершенний гриб Penicillium oxalicum, що належить до родини Penicillaceae. Це широко розповсюджений у ґрунті сапротроф, здатний до активного паразитування.

Гриб зберігається у вигляді грибниці (міцелію) та спор (конідій) у ґрунті, на рослинних рештках або на поверхні насіння протягом тривалого періоду.

Патоген виділяє специфічні ферменти та токсини, які руйнують тканини рослин, послаблюючи їх імунітет та обмежуючи життєві процеси.

Конідії гриба відзначаються надзвичайною стійкістю до несприятливих умов середовища, що робить їх практично всюдисущими у сільськогосподарських угіддях.

Біологічна активність Penicillium oxalicum різко зростає при порушенні цілісності насіннєвих оболонок або плодів під час збирання врожаю.

Висока вологість субстрату, особливо при тривалих опадах або поганій вентиляції приміщень, є головним пусковим механізмом для розвитку хвороби.

Температурний режим у межах від +20°C до +28°C вважається найбільш сприятливим для швидкого проростання спор та колонізації рослинних тканин грибом.

Пошкодження рослин під час обробітку, шкідниками або несприятливими погодними явищами (град) створює сприятливі умови для проникнення інфекції.

Порушення агротехнічних норм, зокрема занадто глибока сівба у холодний перезволожений ґрунт, затримує проростання насіння і подовжує час його вразливості.

Зберігання продукції з підвищеною вологістю без належної аерації призводить до епіфітотійного поширення гриба в масі врожаю.

Головною шкодою є суттєве зниження польової схожості насіння, що призводить до зрідженості посівів та необхідності проведення підсіву або пересіву полів.

Захворювання спричиняє масову загибель проростків, що прямо впливає на густоту стояння культури та кінцеву врожайність агрокультур.

Втрати при зберіганні можуть бути катастрофічними, оскільки гриб здатний швидко поширюватися від одного ураженого насіння до інших, заражаючи цілі партії.

Накопичення мікотоксинів у ураженій продукції робить її небезпечною для споживання як людьми, так і сільськогосподарськими тваринами.

Витрати на закупівлю фунгіцидів та проведення додаткових агротехнічних заходів значно підвищують собівартість кінцевої продукції.

Обов’язковим заходом захисту є протравлювання насіння сучасними фунгіцидами системної або контактної дії перед початком посівної кампанії.

Необхідно суворо дотримуватися температурно-вологісних режимів при зберіганні зерна, використовуючи активне вентилювання та контроль вологості.

Ретельна очистка врожаю від домішок, пилу та пошкоджених частин дозволяє зменшити початкову інфекційну базу для подальшого поширення гриба.

Слід уникати механічних травм насіння під час комбайнування, оскільки саме ці пошкодження стають основним каналом зараження пеницильозом.

• Дотримання сівозміни;
• Використання стійкого насіннєвого матеріалу;
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив для зміцнення імунітету;
• Використання перевірених фунгіцидів;
• Контроль вологості у сховищах.