Пеніцильозна сиза цвіль цитрусових

Первинні симптоми проявляються як м’які, злегка вдавлені плями на шкірці, які поступово втрачають свій природний колір і стають блідими або жовтуватими.

Характерною ознакою є розвиток яскравого сизо-блакитного нальоту в центрі ураженої ділянки, що складається з мільярдів спор збудника хвороби.

Навколо основного вогнища спостерігається зона білого міцеліального нальоту, яка постійно розширюється, захоплюючи здорові тканини плоду в умовах високої вологості.

М’якуш під місцем ураження швидко перетворюється на кашоподібну масу, що виділяє специфічний затхлий запах плісняви, який швидко поширюється на всю партію.

З часом шкірка повністю руйнується, а сам плід висихає, перетворюючись на легку муміфіковану масу, покриту товстим шаром спор, що легко розлітаються при найменшому струсі.

Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Penicillium italicum Wehmer. Цей патоген належить до групи недосконалих грибів і відзначається надзвичайно високою репродуктивною здатністю.

Гриб утворює численні китицеподібні конідієносці, що несуть масу спор, які легко переносяться потоками повітря. Ці спори є головним джерелом інфекції для здорових плодів у сховищах.

Міцелій гриба розвивається всередині тканин плоду, поширюючись міжклітинними просторами та виділяючи ферменти, що розчиняють клітинні мембрани цитрусових.

Патоген зберігається у вигляді спор у ґрунті, залишках рослин, на стінах та обладнанні складських приміщень, зберігаючи життєздатність протягом тривалого часу.

Він здатний інфікувати плоди не лише через рани, але й через мікротріщини, які виникають під час збирання та пакування продукції, що робить його вкрай небезпечним при тривалому зберіганні.

Сприятливими умовами для розмноження Penicillium italicum є підвищена вологість повітря, що перевищує 85%, та відсутність якісної вентиляції в місцях зберігання.

Оптимальна температура для розвитку гриба становить приблизно 20–25°C, проте патоген залишається активним навіть при знижених температурах у холодильних камерах.

Наявність механічних пошкоджень на шкірці цитрусових є головним "воротами" для інфекції, що значно підвищує відсоток ураження під час транспортування.

Забруднена тара, інструменти для збирання або залишки зіпсованих плодів у приміщенні сприяють накопиченню великої кількості інокулюму гриба.

Конденсація вологи на поверхні плодів під час температурних коливань створює ідеальне середовище для проростання конідій та активного розвитку плісняви.

Хвороба завдає колосальних збитків цитрусовій промисловості, будучи основною причиною втрат продукції під час післязбирального зберігання та логістики.

Швидкість поширення інфекції в штабелях плодів призводить до того, що за лічені дні цілі партії товару стають некондиційними та непридатними для продажу.

Пліснява не лише псує зовнішній вигляд плодів, але й погіршує їхні органолептичні властивості, роблячи продукцію токсичною та небезпечною для споживання.

Зростають витрати на сортування та вибракування продукції, що значно підвищує фінансові ризики для агропідприємств та експортерів фруктів.

Висока здатність до спороутворення гриба створює серйозну проблему для санітарного стану складських приміщень, потребуючи додаткових витрат на дезінфекцію.

Комплекс заходів захисту включає дбайливе поводження з плодами під час збору, щоб мінімізувати будь-які подряпини або удари на шкірці цитрусових.

Необхідно забезпечити швидке охолодження продукції після збору до рекомендованих температурних режимів (близько 2–4°C) для стримування розвитку патогену.

Використання фунгіцидних препаратів для обробки плодів безпосередньо перед пакуванням є ефективним методом зниження рівня ураження при зберіганні.

• Регулярне провітрювання складів для зниження вологості повітря.
• Використання чистої або дезінфікованої тари для зберігання.
• Видалення хворих плодів з партій для запобігання поширенню інфекції.

Застосування біологічних фунгіцидів на основі корисних мікроорганізмів дозволяє безпечно контролювати розповсюдження Penicillium italicum у довгостроковій перспективі.