Пеніцильоз рису

Візуально хвороба проявляється появою пліснявого нальоту на зернівках, який змінює колір від білого до жовто-помаранчевого.

Зерно стає тьмяним, втрачає природний блиск і набуває специфічного запаху плісняви, що є ознакою початкових процесів розкладання.

Ендосперм зернівки починає руйнуватися під дією ферментів гриба, внаслідок чого зерно стає крихким і втрачає свою цілісність.

При детальному огляді можна помітити, що наліт найчастіше концентрується в зоні зародка або в місцях механічних пошкоджень оболонки.

Уражені зерна часто злипаються між собою в грудки через активний розвиток грибниці, що є одним із симптомів активного осередку зараження.

Збудником цієї хвороби є пліснявий гриб Penicillium islandicum, який належить до роду Penicillium. Це мікроскопічний організм, що широко поширений у ґрунті та на рослинних рештках.

Гриб є сапротрофом, проте за сприятливих умов він стає небезпечним паразитом для зернових культур, особливо під час зберігання продукції.

Penicillium islandicum здатний продукувати специфічні токсини, які є надзвичайно небезпечними для теплокровних організмів, що вимагає ретельного контролю якості зерна.

Міцелій гриба характеризується яскравим забарвленням, що дозволяє візуально ідентифікувати колонії при мікроскопічному дослідженні або при значному розвитку на субстраті.

Біологічна стійкість гриба забезпечується утворенням великої кількості спор, які можуть тривалий час зберігати життєздатність у несприятливих умовах.

Головним чинником, що стимулює розвиток гриба, є висока вологість повітря та зернової маси, що перевищує допустимі норми.

Недостатня вентиляція складських приміщень призводить до накопичення вологи та підвищення температури всередині насипу.

Порушення технології збирання врожаю, зокрема збирання за підвищеної вологості, створює ідеальні умови для розмноження інфекції.

Температурні коливання в сховищах сприяють утворенню конденсату на стінах та поверхні зерна, що є каталізатором зростання плісняви.

Наявність битого, травмованого зерна та рослинних домішок значно підвищує ризик інфікування всієї партії, оскільки вони є легкодоступним джерелом живлення для гриба.

Хвороба небезпечна передусім через утворення мікотоксинів, які роблять зерно токсичним та непридатним для харчування чи переробки.

Знижуються посівні якості насіння, оскільки гриб пошкоджує зародок, що призводить до низької польової схожості.

Значні економічні втрати виникають через втрату маси зерна та зниження його класу якості під час тривалого зберігання.

Пліснявіння риса погіршує органолептичні властивості майбутньої продукції, надаючи їй неприємного смаку та запаху.

Швидке поширення хвороби в межах складського приміщення може призвести до псування великих партій зерна за короткий проміжок часу.

Першочерговим заходом є доведення зерна до критичного рівня вологості, який унеможливлює розвиток пліснявих грибів.

Слід забезпечити належні умови зберігання, включаючи ефективну вентиляцію та моніторинг температури в зерновому насипі.

Необхідно проводити ретельне очищення зерна від сміття та пошкоджених фракцій перед закладанням на тривале зберігання.

• Регулярна санітарна обробка зерносховищ та складського інвентарю.
• Використання хімічних та біологічних препаратів для протруювання насіннєвого матеріалу.
• Контроль цілісності оболонки зерна під час механізованого збирання.

Дотримання карантинних правил та перевірка партій зерна в лабораторіях перед закладанням на склад дозволяє вчасно виявити заражені партії.