Пеніцильоз ячменю

Первинні симптоми проявляються як поява на зернівках специфічного нальоту, що варіюється за кольором від блідо-зеленого до сизо-блакитного. Цей наліт складається з грибниці та спороношення патогена.

При сильному ураженні зерно стає тьмяним, втрачає природний блиск і набуває затхлого запаху, який поширюється на всю партію в засіку або мішку.

Зародок насіння часто чорніє і руйнується, що призводить до повної втрати схожості. При спробі проростити таке насіння воно покривається густим пухнастим нальотом, що блокує розвиток проростка.

На ранніх фазах ураження тканини насінини стають м'якими, втрачають свою твердість, а під оболонкою можна помітити утворення дрібних дернинок сірого або зеленуватого кольору.

При тривалому зберіганні заражене зерно може злипатися в грудки, утворюючи осередки плісняви, які поступово поширюються на сусідні здорові насінини.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Penicillium hordei, що належить до роду Penicillium. Це поширений ґрунтовий патоген, який найчастіше проявляє свою активність на насінні при порушенні умов зберігання.

Гриб утворює велику кількість конідій, які легко розносяться потоками повітря, забезпечуючи зараження нових партій посівного матеріалу або забруднення складських приміщень.

Біологічною особливістю Penicillium hordei є виділення токсичних речовин (мікотоксинів) у субстрат, на якому він розвивається, що робить зерно небезпечним для використання у харчових цілях.

Гриб виживає в ґрунті на рослинних рештках та в зерносховищах, зберігаючись на стінах, обладнанні та тарі протягом тривалого часу, що робить його вкрай стійким до зовнішніх умов.

Інфекція може переноситися з ґрунтом під час польових робіт, проте найбільшу загрозу гриб становить саме під час тривалого зберігання зерна в умовах підвищеної вологості.

Вирішальним фактором розвитку хвороби є вологість насіння, яка перевищує 14%. При таких значеннях Penicillium hordei починає активно розмножуватися, використовуючи вуглеводи та білки зернівки.

Температурний режим у межах від +18°C до +25°C вважається оптимальним для швидкого розвитку колоній гриба. Проте патоген демонструє активність і при нижчих температурах, якщо вологість середовища залишається високою.

Відсутність належної вентиляції зернових складів сприяє самозігріванню зерна, що створює локальні умови для бурхливого розростання грибниці.

Травмування оболонок зерна під час збирання, очищення або транспортування відкриває ворота для проникнення інфекції вглиб тканин, що значно прискорює процес псування.

Домішки, такі як насіння бур'янів або бите зерно, слугують додатковим джерелом вологи та поживних речовин, сприяючи швидкому поширенню пеніцильозу в масі зерна.

Головна шкода полягає в різкому зниженні енергії проростання та повної втрати схожості насіння, що робить його непридатним для посівних цілей.

Уражене зерно втрачає свої кормові якості через накопичення мікотоксинів, які можуть викликати важкі розлади у тварин при вживанні зараженого корму.

Хвороба призводить до великих втрат урожаю при зберіганні, оскільки заражена партія здатна дуже швидко перетворитися на неліквідну сировину.

Використання насіння, слабко ураженого пеніцильозом, призводить до зрідженості сходів у полі, оскільки молоді проростки гинуть під дією токсинів гриба ще до виходу на поверхню ґрунту.

Зниження якості зерна супроводжується втратою товарної привабливості, що призводить до знецінення врожаю та неможливості його вигідного збуту.

Основою захисту є негайне доведення зерна до вологості, що не перевищує 13%, та його зберігання у чистих, сухих та вентильованих приміщеннях.

Проведення ретельної очистки зерна від домішок та травмованих насінин дозволяє суттєво знизити ризики розвитку плісняви під час зберігання.

Використання якісних фунгіцидних протруйників перед посівом гарантує захист насіння від інфекції, що зберігається на його поверхні або в ґрунті.

Санітарна обробка зерносховищ, очищення складів від пилу та залишків попереднього врожаю допомагає ліквідувати джерела інфекції в приміщеннях.

• Суворий контроль за вологістю зерна при зберіганні.
• Регулярне провітрювання засіків та зерносховищ.
• Використання протруйників системної дії.
• Якісна післязбиральна доробка посівного матеріалу.