Пеніцильозна гниль цибулинних

Основним симптомом є виникнення сизо-зеленого або блакитного нальоту цвілі на зовнішніх лусках цибулин. На початкових етапах наліт може виглядати як легкий білий пушок.

Під нальотом шкірка цибулини стає м’якою, вологою та набуває коричневого забарвлення. Тканини швидко втрачають пружність, стаючи податливими до натискання.

Якщо розрізати вражену цибулину, всередині часто виявляються вогнища гниття жовто-бурого кольору. Донце цибулини також може бути ураженим, що призводить до відпадання коріння.

Рослини, вирощені з уражених цибулин, мають характерний вигляд: вони низькорослі, з жовтуватими кінчиками листків, часто не утворюють квітконосів або мають покручені паростки.

У разі інтенсивного ураження вся поверхня цибулини покривається шаром спор, що мають вигляд пилу, який легко поширюється при найменшому русі повітря.

Збудником хвороби є гриб Penicillium hirsutum, що поширений повсюдно та мешкає у ґрунті. Це небезпечний сапротроф, який активно вражає тканини рослин, ослаблених механічними пошкодженнями або несприятливими умовами.

Він вражає більшість декоративних та овочевих цибулинних культур, включаючи тюльпани, нарциси, лілії, крокуси та часник. Патоген має здатність тривалий час зберігатися в ґрунті на залишках рослин.

Гриб розмножується конідіями, які легко переносяться вітром, дощовими краплями або через інвентар. У приміщеннях спори можуть тривалий час зберігатися на стінах та тарі.

Висока пластичність збудника дозволяє йому розвиватися навіть за низьких температур, що робить його небезпечним шкідником саме під час зимового зберігання посадкового матеріалу.

Біологія гриба спрямована на швидке поглинання поживних речовин з тканин цибулини, що веде до їх поступового руйнування та перетворення на мертвий субстрат для грибниці.

Розвиток гриба стає стрімким при вологості повітря понад 75%. Недостатня циркуляція повітря в місцях зберігання — головна причина масового поширення хвороби.

Оптимальна температура для розвитку патогену становить 18–22°C, проте він залишається активним і при нижчих температурах, що значно ускладнює зберігання.

Механічні пошкодження цибулин під час викопування, такі як подряпини, порізи або удари, є основними шляхами проникнення інфекції вглиб тканин.

Надмірна вологість ґрунту під час передзбирального періоду також сприяє зараженню цибулин ще до моменту їхнього вилучення з землі.

Відсутність правильного просушування посадкового матеріалу після збирання створює ідеальні умови для проростання спор та колонізації цибулин грибницею.

Хвороба завдає значних збитків через повну втрату схожості посадкового матеріалу. Фермерські господарства втрачають до 30–50% урожаю при порушенні умов зберігання.

Пошкоджені цибулини стають джерелом інфекції для сусідніх здорових рослин у ящиках або на полях, що веде до швидкого поширення епіфітотії.

Знижується декоративність та якість квітучих культур. Навіть якщо рослина виживає, вона виглядає хворобливою та не має високих товарних характеристик.

Накопичення інфекції у ґрунті унеможливлює вирощування чутливих культур на одній і тій самій ділянці протягом кількох років.

Уражені тканини виділяють токсини, що пригнічують ріст сусідніх здорових рослин та можуть бути причиною загибелі молодих корінців.

Ключем до успішного захисту є дотримання режиму просушування цибулин при температурі 25–30°C протягом перших тижнів після збирання, що сприяє загоєнню ран.

Рекомендується застосовувати протруювання посадкового матеріалу фунгіцидами перед закладкою на зберігання та перед висадкою в ґрунт.

• Дотримання сівозміни з інтервалом 3–4 роки.
• Дезінфекція сховищ та контейнерів дезінфектантами.
• Регулярний огляд та видалення цибулин з ознаками цвілі.
• Використання стійких сортів там, де це можливо.

Для боротьби з патогеном ефективні фунгіциди системної дії на основі карбендазиму або флудиоксонілу, які надійно захищають тканини від проникнення гриба.

Підтримання низької вологості в сховищах на рівні 60–65% та забезпечення постійної вентиляції дозволяє звести ризики зараження до мінімуму.