Пеніцильозна гниль

Характерною ознакою є поява на поверхні плодів плям, що поступово заглиблюються в тканину і змінюють колір на бурий або темно-коричневий.

Протягом декількох днів на уражених ділянках розвивається інтенсивне спороношення, що має вигляд характерного сизо-зеленого або блакитнувато-сірого порошкоподібного нальоту.

Тканини, уражені збудником, стають пухкими та водянистими. Внутрішні частини плодів можуть повністю руйнуватися, перетворюючись на м’яку масу з неприємним запахом.

При зараженні насіння спостерігається потемніння зародкової частини та втрата схожості, що призводить до суттєвих втрат посівного матеріалу.

На поверхні шкірки іноді можна помітити мікротріщини, через які гриб проник всередину, що стає вхідними воротами для інфекції.

Збудником захворювання є патогенний гриб Penicillium griseo-fulvum, який широко поширений у навколишньому середовищі. Це мікроскопічний організм, що легко поширюється за допомогою конідій у повітрі.

Гриб відомий своєю здатністю утворювати токсичні метаболіти, зокрема патулін. Ці речовини роблять заражену продукцію небезпечною для споживання людиною та тваринами навіть після видалення видимих слідів цвілі.

У процесі свого розвитку гриб використовує ферментативний апарат для розщеплення тканин рослин, що призводить до швидкої втрати щільності продукції та її розкладання.

Патоген має високу екологічну пластичність, що дозволяє йому розвиватися як на свіжих плодах, так і на висушених зернових або насінні, зберігаючи життєздатність у вигляді спор.

Біологія гриба передбачає швидке колонізування субстрату при отриманні доступу до поживних речовин через пошкоджені оболонки плодів або клубнів.

Розвитку хвороби сприяє відносна вологість повітря вище 80-85%, що є типовим для недостатньо вентильованих складських приміщень у зимовий період.

Гриб здатний розвиватися при досить широкому діапазоні температур, тому низькі температури в камерах зберігання не завжди гарантують повну зупинку його росту.

Механічні пошкодження під час збору, сортування та транспортування є головним фактором, що провокує спалахи пеніцильозної гнилі в партіях овочів та фруктів.

Наявність залишків інфекції на стінах та тарі після попереднього сезону значно підвищує ризик зараження нової продукції, що закладається на зберігання.

Недотримання режимів провітрювання призводить до утворення зон конденсату, які стають осередками для активного спороутворення патогена.

Основна шкода полягає у знищенні великих обсягів сільськогосподарської продукції в умовах тривалого зберігання, що завдає відчутних збитків агробізнесу.

Продукція, уражена Penicillium griseo-fulvum, не підлягає переробці через токсичність продуктів життєдіяльності гриба, зокрема небезпечного мікотоксину патуліну.

Хвороба різко знижує якісні показники партій: товарний вигляд втрачається, продукція стає непридатною для реалізації у роздрібних торговельних мережах.

При ураженні насіннєвого фонду значно падає енергія проростання та схожість, що потребує збільшення норми висіву або заміни насіннєвого матеріалу.

Економічна шкода також включає витрати на сортування, очищення приміщень та утилізацію великої кількості зіпсованої продукції.

Необхідно проводити дезінфекцію тари, транспорту та складських приміщень спеціальними антисептичними розчинами перед завантаженням продукції.

Важливим заходом є дотримання дбайливих методів збору врожаю, щоб уникнути появи будь-яких механічних пошкоджень на поверхні овочів та плодів.

Підтримка оптимального кліматичного режиму в сховищах з обов'язковим забезпеченням постійної циркуляції повітря дозволяє мінімізувати ризик розвитку гнилі.

Регулярний моніторинг стану продукції під час зберігання дозволяє вчасно виявити та видалити поодинокі уражені екземпляри до того, як інфекція пошириться.

• Використання сортів з високою лежкістю та міцною шкіркою.
• Проведення фунгіцидної обробки насіннєвого матеріалу перед посівом.
• Виключення перезволоження продукції під час збору та підготовки до зберігання.