Пеніцильозна гниль

Основним проявом хвороби є поява на поверхні плодів м'яких, водянистих плям, які дуже швидко розростаються та змінюють колір на світліший або жовтуватий.

Згодом на уражених ділянках з’являється густий наліт, колір якого варіюється від блакитно-зеленого до оливкового. Цей наліт складається з безлічі спороносних структур гриба.

Тканини всередині плоду втрачають пружність, стають м'якими та розвалюються при легкому натисканні. Запах плодів стає затхлим, властивим для плісняви.

У насіннєвого матеріалу при ураженні знижується схожість. Поверхня насінин вкривається дрібним пилоподібним нальотом, що часто призводить до їх швидкого загнивання в ґрунті.

При тривалому зберіганні уражені плоди поступово зморщуються, втрачають вологу та перетворюються на тверді мумії, що є джерелом інфекції для всього приміщення.

Збудником цієї хвороби є гриб Penicillium glabrum, що належить до родини Trichocomaceae. Це мікроскопічний організм, який утворює характерні колонії плісняви зеленого або синюватого відтінку.

Патоген є всесвітньо поширеним сапротрофом, який здатний існувати в ґрунті, на залишках рослин та в повітрі складських приміщень. Він виявляє надзвичайну витривалість до несприятливих умов середовища.

Розмноження відбувається шляхом утворення великої кількості безстатевих спор (конідій), які легко поширюються вітром, водою та механічним шляхом через інвентар або тару.

Гриб проникає в тканини рослин переважно через пошкоджені ділянки шкірки плодів, місця зрізів або природні отвори, що значно спрощує процес зараження під час збору врожаю.

Особливою рисою даного виду є здатність синтезувати токсичні сполуки, які роблять продукцію токсичною та непридатною для споживання навіть після видалення видимих слідів ураження.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є показники вологості повітря вище 80-85%. У таких умовах спори проростають за лічені години.

Оптимальна температура для розвитку патогену становить +20...+25°C. Однак гриб зберігає свою активність навіть за температури, близької до нуля, що робить його небезпечним для овочів у сховищах.

Відсутність належної вентиляції в складах та сховищах створює застійні зони з підвищеною вологістю, де пеніцильозна гниль поширюється вибуховими темпами.

Механічні пошкодження, отримані плодами під час збору, транспортування чи сортування, є головним фактором ризику, що відкриває шлях для проникнення гриба.

Конденсат на поверхні плодів, який виникає при перепадах температур, є критичним фактором, що запускає процес інтенсивного пліснявіння всієї партії продукції.

Хвороба завдає величезної економічної шкоди аграрному сектору через псування продукції під час зберігання. Втрати врожаю можуть сягати понад 50% від закладеного обсягу.

Інфекція здатна швидко переходити з хворих плодів на здорові при їх контакті, що призводить до повного знищення запасів у сховищі протягом короткого часу.

Наявність мікотоксинів у тканинах уражених рослин робить їх небезпечними для здоров'я людей та худоби. Використання такої продукції на корм категорично заборонено.

Погіршення товарного вигляду робить продукцію неконкурентноздатною на ринку. Витрати на перебирання та сортування продукції значно знижують прибутковість господарства.

Використання зараженого насіння призводить до зрідженості посівів, що потребує додаткових витрат на пересів та боротьбу з вторинними інфекціями в посівах.

Профілактика починається з дотримання сівозміни та своєчасного прибирання рослинних решток, які служать резерваторами інфекції.

Під час збору врожаю необхідно мінімізувати механічне травмування плодів. Якісна обережна робота — запорука довготривалого зберігання.

Перед закладанням на зберігання врожай слід ретельно просушити. У сховищах необхідно підтримувати стабільний режим вологості та температури.

Регулярна дезінфекція складських приміщень, ящиків та іншого інвентарю за допомогою фунгіцидних засобів є обов'язковою умовою контролю патогену.

Використання фунгіцидних протруйників для насіннєвого матеріалу надійно захищає посіви від ураження ґрунтовою інфекцією на ранніх етапах розвитку.