Пеніцильозна гниль

Головним симптомом є поява плям, які швидко стають водянистими. Уражена тканина швидко розм'якшується та втрачає свою структурну цілісність.

Поверхня плодів покривається характерним пухнастим нальотом, який спочатку має білий колір, а потім набуває синювато-зеленого або блакитного відтінку через масове спороношення.

Внутрішні тканини плодів та коренеплодів стають темними та псуються, набуваючи специфічного запаху плісняви. Це робить продукт абсолютно непридатним для споживання.

При ураженні великих партій продукції спостерігається утворення цілих «гнізд» гнилі, де гриб швидко переходить з одного плоду на інший через контакт.

Візуальні ознаки хвороби стають особливо вираженими при підвищенні вологості, коли міцелій стає більш помітним на поверхні уражених частин рослини.

Збудником цієї хвороби є мікроскопічний гриб Penicillium divergens. Це широко поширений в природі вид, який належить до групи пліснявих грибів-сапротрофів.

Гриб формує численні конідії, що поширюються повітрям, водою та механічним шляхом через інструменти чи тару. Патоген має здатність тривалий час виживати в ґрунті та на рештках рослин.

Процес зараження починається з потрапляння спор на поверхню плодів. Гриб розвивається переважно в тканинах, що втратили цілісність через механічні пошкодження під час збору або транспортування.

Біологія гриба базується на виділенні ферментів, які розщеплюють клітинні стінки рослин, роблячи тканини м'якими та придатними для живлення міцелію.

Наявність гриба в сховищах є частим явищем через його високу адаптивність до різних субстратів та здатність швидко утворювати нові покоління спор.

Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря, яка часто перевищує 90%. Саме такі умови є критичними для активізації процесів росту гриба Penicillium divergens.

Оптимальна температура для розвитку патогена коливається в межах 15-25 градусів за Цельсієм. Проте гриб може повільно розвиватися і при нижчих температурах.

Погана вентиляція в сховищах призводить до застійних явищ, де волога осідає на продукції, створюючи ідеальне середовище для проростання спор.

Пошкодження шкірки плодів шкідниками під час вегетації стають відкритими воротами для інфекції, що значно прискорює процес розвитку гнилі після збору врожаю.

Використання забрудненої тари, в якій залишаються спори гриба з минулих сезонів, є основним фактором ризику поширення хвороби в складських приміщеннях.

Пеніцильозна гниль спричиняє значні економічні збитки через втрату частини врожаю при зберіганні. Це робить довгострокове зберігання продуктів ризикованим.

Гриб виробляє мікотоксини, які можуть бути небезпечними для здоров'я людини та тварин, тому навіть частково уражена продукція не повинна використовуватися в харчових цілях.

Швидкість поширення інфекції всередині сховища може призвести до втрати значної частки врожаю за короткий термін, якщо не проводити вчасні огляди.

Хвороба негативно впливає на якісні характеристики продукції, змінюючи її смак, колір та аромат, що робить її неринковою для продажу в торговельних мережах.

Витрати на заходи боротьби з гниллю, включаючи додаткову сортувальну роботу та дезінфекційні заходи, суттєво здорожують вартість кінцевої продукції.

Основним методом контролю є дотримання правильних умов збору врожаю: мінімізація механічних пошкоджень та швидка закладка на зберігання в чисті приміщення.

Важливо забезпечити ефективний температурно-вологісний режим у сховищах, що включає регулярне провітрювання та контроль конденсату на поверхні плодів.

Необхідно проводити ретельну дезінфекцію складських приміщень, тари та інвентарю перед початком сезону за допомогою спеціальних фунгіцидних засобів.

Під час зберігання необхідно проводити періодичні інспекції партій продукції для виявлення та видалення осередків гнилі на ранніх етапах розвитку.

• Дезінфекція складів перед сезоном
• Використання чистої тари для збору
• Дотримання режиму вентиляції
• Ретельне сортування перед закладкою
• Боротьба зі шкідниками на полі