Пеніцильоз цитринум

На початкових етапах поверхня плодів, зерна або кормів вкривається ледь помітним білим павутинистим нальотом міцелію. Через короткий час наліт набуває характерного лимонно-жовтого або зелено-блакитного відтінку через масове спороношення.

При ураженні насіння зернових культур спостерігається зміна забарвлення зародка та втрата природного блиску оболонки. У місцях колонізації тканини розм’якшуються, з’являється неприємний запах плісняви, що швидко поширюється на всю партію.

За умов високої вологості на уражених частинах рослин або зернах можуть з’являтися краплі ексудату. Під дією ферментів гриба відбувається руйнування клітинних структур, що призводить до швидкого загнивання та розпаду тканин.

При мікроскопічному дослідженні легко виявляються характерні для Penicillium китиці конідієносців. У масі конідії створюють щільний порошистий шар, який легко розноситься повітряними потоками.

Специфічною ознакою є також знебарвлення або нетипова пігментація уражених ділянок, спричинена як самим міцелієм, так і органічними кислотами, що виділяються грибом у процесі його життєдіяльності.

Збудником хвороби є мікроскопічний пліснявий гриб Penicillium citrinum, що належить до роду Penicillium. Це аеробний мікроорганізм, широко поширений у ґрунті та повітрі, який найчастіше проявляється як сапрофіт, але за сприятливих умов стає паразитом рослинних тканин.

Гриб утворює добре розвинений септований міцелій, що проникає глибоко в тканини субстрату. Характерною ознакою виду є формування конідієносців із китицями, на яких дозрівають одноклітинні конідії блакитно-зеленого або лимонно-жовтого кольору.

Цей мікроорганізм відомий своєю здатністю до синтезу вторинних метаболітів, зокрема мікотоксину цитриніну. Ця речовина є токсичною для людей та тварин, тому потрапляння гриба в продукти харчування або корми є небезпечним.

Біологічно Penicillium citrinum є надзвичайно витривалим і здатний розвиватися в широкому діапазоні температур та значень pH. Він швидко колонізує органічні залишки, перетворюючи їх на джерело інфекції для нових партій сільськогосподарської продукції.

Гриб зберігається у вигляді спор (конідій) на поверхні інвентарю, конструкціях складів, у ґрунті та на насіннєвому матеріалі, що робить його вкрай важко викорінюваним у промислових умовах.

Критичним фактором для розвитку пеніцильозу є вологість субстрату. Гриб найактивніше розмножується при відносній вологості повітря понад 75–80% та підвищеній вологості самого зерна (більше 14–15%).

Температурний оптимум для розвитку Penicillium citrinum становить від +20°C до +30°C. Проте гриб здатен зберігати життєздатність і при нижчих температурах, що дозволяє йому розвиватися в неопалюваних сховищах.

Недостатня вентиляція приміщень сприяє накопиченню вологи та застою повітря, що створює ідеальне середовище для проростання спор. Запиленість складських приміщень також провокує стрімке поширення інфекції.

Порушення режиму зберігання, зокрема температурні коливання, що призводять до конденсації вологи на поверхні продуктів, є основним тригером масового спалаху хвороби у складських умовах.

Механічні пошкодження оболонок плодів, овочів або зерен полегшують проникнення спор у глибину тканин, забезпечуючи грибу доступ до поживних речовин та прискорюючи розвиток інфекції.

Головна небезпека полягає у псуванні продукції та її неможливості використовувати як корм чи харчовий продукт через вміст токсинів. Продукція повністю втрачає товарний вигляд та енергію проростання.

Мікотоксин цитринін, що виробляється цим грибом, є серйозною загрозою здоров’ю. Його накопичення може призводити до ураження нирок та печінки у ссавців та птиці, що споживають такий корм.

Хвороба завдає суттєвих економічних збитків, оскільки уражена партія часто підлягає утилізації. Під час зберігання Penicillium citrinum здатен зруйнувати структуру зернового насипу, перетворюючи його на монолітну гниючу масу.

Зараження насіннєвого фонду веде до зниження польової схожості. Уражене насіння часто взагалі не проростає, або дає слабкі проростки, які швидко гинуть від вторинних хвороб.

Поширення інфекції у сховищах відбувається дуже швидко. Один осередок ураження здатен інфікувати велику кількість продукції за короткий проміжок часу, що потребує негайної реакції агронома.

Першочерговою мірою захисту є суворе дотримання режиму вологості та температури. Зерно перед закладанням має бути доведене до вологості нижче критичного рівня (зазвичай 13–14%).

Необхідно забезпечити ефективну вентиляцію приміщень та регулярний контроль стану продукції. Використання систем активного вентилювання запобігає самозігріванню зерна та утворенню конденсату.

Перед закладанням врожаю склади повинні проходити ретельну дезінфекцію (фумігацію або обробку фунгіцидами) для видалення спор гриба з поверхонь стін, обладнання та тари.

Важливим елементом профілактики є боротьба зі шкідниками запасів, які не лише пошкоджують продукцію, відкриваючи ворота інфекції, а й переносять спори грибів.

При виявленні ознак ураження продукцію необхідно ізолювати, а залишки маси — додатково просушити та обробити препаратами, дозволеними для консервації зерна, щоб зупинити розвиток плісняви.