Скручування листя гороху

Первинні симптоми проявляються у вигляді хлорозу верхівкових листків, які поступово починають скручуватися краями донизу.

Рослини суттєво відстають у рості, спостерігається вкорочення міжвузлів, внаслідок чого вони набувають карликового та кущистого вигляду.

Листки стають ламкими, грубими на дотик і втрачають свій природний яскраво-зелений колір, набуваючи жовтуватого відтінку.

Якщо інфікування відбулося на ранніх фазах розвитку, рослини можуть не утворити бобів або сформувати їх з великою кількістю деформованого насіння.

Характерною ознакою є осередковий тип поширення хвороби по полю, що безпосередньо пов'язано з місцями скупчення колоній попелиць.

Скручування листя гороху (Pea leaf roll) викликається вірусом скручування верхівок гороху, що належить до групи лютеовірусів. Ця хвороба має системний характер і серйозно порушує розвиток рослини.

Головними резервуарами інфекції в агроекосистемах є багаторічні бобові культури, зокрема конюшина, люцерна та бур'яни, де вірус зимує.

Основним переносником патогену виступає горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum). Вірус поширюється персистентним шляхом, тобто попелиця залишається носієм інфекції тривалий час після живлення на хворій рослині.

Передача збудника механічним шляхом або через насіння не відбувається, що робить контроль над популяцією комах ключовим фактором безпеки.

Хвороба уражує переважно горох посівний, спричиняючи значні фізіологічні розлади в його тканинах, що призводить до загального пригнічення посівів.

Інтенсивний розвиток хвороби залежить від сприятливих погодних умов для розмноження попелиць, особливо за теплої та сухої весни та початку літа.

Критичний період зараження часто збігається з масовою міграцією крилатих попелиць з озимих багаторічних трав на молоді сходи гороху.

Розташування полів гороху поруч із багаторічними бобовими травами значно підвищує ризик швидкого інфікування всього посіву.

Стресові чинники, такі як дефіцит вологи або поживних речовин, послаблюють імунітет рослин і роблять їх більш вразливими до вірусної інфекції.

Нехтування обробками проти шкідників під час появи перших колоній попелиці створює умови для спалаху вірусної хвороби на великих площах.

Шкідливість захворювання полягає у блокуванні нормального руху асимілянтів по судинній системі рослини, що зупиняє її розвиток.

Втрати врожаю можуть досягати 50% і більше, особливо при ранньому зараженні посівів, коли рослина не здатна сформувати повноцінний врожай.

Насіння, отримане з хворих рослин, має низьку схожість і не відповідає стандартам для подальшого висіву, що знижує загальну ефективність господарства.

Хвороба також впливає на якісні показники консервної продукції, роблячи горошок непридатним для переробки через зміну структури та смакових властивостей.

Економічні збитки зростають через необхідність додаткових інсектицидних обробок, які не завжди забезпечують стовідсотковий контроль за поширенням вірусу.

Боротьба базується на жорсткому контролі популяції попелиць за допомогою системних інсектицидів у критичні фази росту культури.

Просторова ізоляція посівів гороху від джерел інфекції — багаторічних бобових трав — є критично важливою для мінімізації ризиків.

Важливо дотримуватися сівозміни, не допускаючи вирощування бобових на одному місці частіше, ніж раз на 4-5 років.

Агротехнічний догляд, спрямований на швидке проходження критичних фаз росту, підвищує здатність посівів протистояти інфекції.

• Використання сортів гороху, що мають стійкість до вірусів.
• Своєчасна боротьба з бур'янами — резерваторами вірусу.
• Моніторинг полів на наявність переносників (попелиць).
• Використання якісного насіннєвого матеріалу.