Мозаїка енацій гороху

Первинні симптоми проявляються у вигляді хлоротичних плям та мозаїчного забарвлення на молодих листках рослин.

Найхарактернішою ознакою є утворення енацій — виростів різної форми на нижньому боці листкової пластинки, що й дало назву хворобі.

Рослини суттєво відстають у рості, спостерігається деформація верхівкових листків, вони стають вузькими, ниткоподібними та кучерявими.

Борби (стручки) формуються деформованими, часто здутими, із затримкою розвитку насіння всередині, що різко знижує якість врожаю.

При сильному ураженні міжвузля вкорочуються, кущ набуває карликової форми, що візуально виділяє хворих особин у загальному посіві.

Збудником є Pea enation mosaic virus (PEMV), який належить до роду Enamovirus і є досить агресивним вірусом для бобових культур.

Вірус має РНК-вмісну структуру і характеризується системним поширенням всередині рослинного організму після потрапляння в тканини.

Основним методом передачі інфекції є переносники, зокрема різні види попелиць, які стають вірусоносними після живлення на хворих рослинах.

Тривалість збереження вірусу в організмі комахи-переносника може бути значною, що дозволяє попелиці поширювати інфекцію на великі відстані.

Окрім гороху посівного, вірус може паразитувати на інших представниках родини Бобові, що забезпечує його виживання в природі.

Ключовим фактором розповсюдження є динаміка чисельності попелиць, яка залежить від погодних умов у весняно-літній період.

Тепла та помірно волога погода сприяє активному розмноженню комах-переносників та їх швидкій міграції на поля гороху.

Наявність поблизу посівів багаторічних бобових трав, що слугують резерваторами інфекції, значно підвищує ризик спалаху вірусної хвороби.

Пізні посіви гороху зазвичай піддаються вищому ризику, оскільки період їх сходу збігається з піком активності крилатих особин попелиць.

Забур'яненість полів видами, що можуть утримувати вірус, створює постійні вогнища інфекції для культурних рослин.

Вірусна мозаїка енацій здатна знизити врожайність гороху до 50% і більше в умовах епіфітотії, що є критичним для рентабельності.

Хвороба призводить до порушення фізіологічних процесів, що спричиняє щуплість насіння та зниження його посівних якостей.

Зменшення асиміляційної поверхні листків через їх деформацію призводить до загального зниження енергії росту рослин.

Товарні партії продукції стають непридатними до реалізації через зовнішню дефектність бобів та їх малий розмір.

Наслідки зараження неможливо виправити під час вегетації, тому превентивні заходи є єдиним способом збереження врожаю.

Головним заходом є комплексний інсектицидний захист, спрямований на контроль популяції попелиць від самих сходів культури.

Використання стійких до вірусу сортів гороху є найбільш ефективним біологічним методом захисту посівів.

Дотримання просторової ізоляції (не менше 500-1000 метрів) від багаторічних бобових трав та лісосмуг значно зменшує загрозу.

Регулярне знищення бур'янів та падалиці гороху мінімізує кількість джерел інфекції на полях та навколо них.

• Використання здорового насіння.
• Моніторинг чисельності попелиць.
• Вчасні обробки інсектицидами.
• Дотримання сівозміни.
• Боротьба з бур'янами.