Парацератокладіум лісовий

Основною ознакою ураження цим мікроміцетом є поява некротичних зон на пагонах та гілках деревних рослин.

На уражених ділянках кори часто спостерігаються характерні зміни кольору, що переходять у виразки або ділянки відмирання тканин.

У місцях ураження може відзначатися передчасне всихання хвої або листя, а також формування плодових тіл гриба у вигляді дрібних плям.

При прогресуванні хвороби патоген викликає кільцеве відмирання гілок, що призводить до в'янення дистальних частин рослини.

Специфічна діагностика ускладнена через схожість симптомів з іншими некрозно-раковими захворюваннями, тому потрібне мікроскопування.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Paraceratocladium silvestre, що належить до групи недосконалих грибів (Deuteromycetes).

Патоген здатний вести як ендофітний, так і паразитичний спосіб життя, вражаючи живі тканини кори та деревини молодих дерев.

Гриб активно поширюється за допомогою конідій, які розносяться вітром, краплями дощу або комахами-шкідниками.

Біологічно вид адаптований до існування в лісових екосистемах, де зберігається в рослинних рештках та уражених гілках.

Міцелій патогена здатний проникати вглиб тканин рослини через природні отвори, рани або пошкодження, завдані комахами.

Розвиток хвороби найінтенсивніше проходить в умовах підвищеної вологості повітря та помірних температурних показників.

Загущені лісові культури, де утруднена природна вентиляція, створюють ідеальне мікросередовище для активного спороношення гриба.

Ослаблені рослини, що відчувають стрес від несприятливих умов зростання або пошкоджень, найбільш сприйнятливі до інфікування.

Періоди затяжних дощів сприяють масовому розсіюванню спор та прискоренню зараження нових здорових дерев у насадженні.

Тепла і волога осінь може подовжувати вегетаційний період патогена, дозволяючи йому глибше проникати в тканини господаря.

Шкодочинність Paraceratocladium silvestre полягає у зниженні загального імунітету дерева та його поступовому виснаженні.

Ураження призводить до уповільнення щорічного приросту деревини, що суттєво знижує продуктивність лісових насаджень.

У разі масового поширення патогена можлива загибель молодих рослин, що вимагає проведення дорогих санітарних заходів.

Порушення цілісності кори відкриває шлях для вторинної інфекції, що викликає гниття деревини та втрату її технічної якості.

Економічний збиток складається з витрат на вирубку хворих екземплярів та втрат при реалізації зараженого лісоматеріалу.

Основною мірою профілактики є своєчасна санітарна рубка та видалення уражених гілок з лісового масиву.

Необхідно уникати механічних пошкоджень кори дерев під час проведення доглядових робіт, оскільки вони є вхідними воротами інфекції.

Застосування фунгіцидів виправдане лише в розплідниках або на особливо цінних ділянках лісових культур для запобігання епіфітотіям.

Важливим прийомом вважається оптимізація щільності посадки, що забезпечує достатню циркуляцію повітря і зниження вологості в кронах.

Біологічні методи контролю включають використання антагоністичних мікроорганізмів, що перешкоджають розвитку патогенного гриба.