Некроз жилок сої

Симптоми хвороби починаються з появи некротичних плям на дрібних жилках листя, які поступово темніють та стають виразними.

Поступово некроз поширюється на основні жилки, що призводить до деформації всієї листової пластинки та її передчасного в'янення.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, їхній ріст сповільнюється, а листя може скручуватися або набувати хлоротичного відтінку.

На стеблах рослин часто спостерігаються некротичні смуги або плямистість, що свідчить про глибоке ураження провідної системи.

• почорніння жилок;
• деформація листків;
• пригнічення росту рослин;
• опадання зав'язей;
• зниження інтенсивності цвітіння.

Збудником захворювання є вірус Orthotospovirus glycininecrovenae. Цей патоген належить до роду Orthotospovirus і є серйозною загрозою для посівів сої в різних агрокліматичних зонах.

Вірус має системний характер поширення, швидко розносячись по судинній системі рослини після початкового інфікування тканини.

Будова вірусної частинки включає ліпідну оболонку та одноланцюгову РНК, що забезпечує високу здатність до адаптації та швидкого розмноження всередині клітин господаря.

Передачу вірусу від хворих рослин до здорових здійснюють комахи-переносники, зокрема різні види трипсів, які отримують інфекцію під час живлення соком.

Резервуарами вірусу в природі виступають багаторічні бур'яни, на яких вірус може зберігатися в зимовий період та навесні до появи сходів сої.

Активність вірусу тісно пов'язана з погодними умовами, які сприяють розмноженню комах-переносників — суха та спекотна погода є ідеальною.

Масове поширення хвороби спостерігається під час фаз активної вегетації сої, коли комахи переходять із квітучих бур'янів на посіви культури.

Наявність високої концентрації бур'янів на полі або поблизу нього різко підвищує ймовірність швидкого зараження здорових рослин сої.

Густота посівів відіграє роль у поширенні вірусу: у загущених посівах переміщення переносників відбувається набагато легше.

Оптимальні температурні показники, що стимулюють життєдіяльність вірусу, знаходяться у межах +22…+28°C, що прискорює прояв симптомів.

Основна шкода від хвороби полягає у критичному зниженні рівня врожайності через значне пригнічення життєдіяльності рослин.

Інфіковані рослини формують неякісні боби, або взагалі не утворюють їх, що призводить до суттєвих втрат валового збору зерна.

Насіння з уражених рослин втрачає енергію проростання, стає дрібним та зморшкуватим, що робить його непридатним для посівних цілей.

Хвороба послаблює імунітет культури, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Економічні втрати суттєво зростають через витрати на боротьбу з переносниками вірусу та необхідність проведення фітосанітарних заходів.

Ефективним заходом є постійний контроль за кількістю бур'янів, які є джерелом інфекції на полях та прилеглих територіях.

Застосування інсектицидів проти трипсів під час вегетації дозволяє значно знизити швидкість поширення вірусу в посівах сої.

Використання стійких до вірусних хвороб сортів є найбільш виправданим стратегічним рішенням у районах з високим ризиком інфекції.

Дотримання просторової ізоляції між посівами сої та іншими потенційно вразливими культурами зменшує ймовірність міграції комах.

Ретельне вибраковування інфікованих рослин на початкових етапах розвитку може локалізувати вогнище інфекції та врятувати врожай.