Неозигітес

Неозигітес (Neozygitaceae) — це родина грибів, що спеціалізуються на зараженні членистоногих. Ці мікроорганізми не вражають рослини, а є спеціалізованими ентомопатогенами.

Найбільш вивченим видом є Neozygites floridana, який є головним природним ворогом павутинного кліща на багатьох сільськогосподарських культурах.

Життєвий цикл гриба включає розвиток міцелію безпосередньо всередині організму кліща. Після проростання спор гриб повністю поглинає внутрішні тканини жертви.

Процес інфікування відбувається через контакт кутикули комахи зі спорами гриба, що розповсюджуються повітрям або при безпосередньому зіткненні особин.

Біологічні властивості гриба дозволяють йому швидко розмножуватися, що призводить до стрімкого зменшення чисельності популяції шкідників у природних умовах.

Розвиток гриба Neozygitaceae вимагає високої вологості повітря. Це є ключовим фактором, який визначає можливість виникнення епізоотії серед комах.

Температурний режим у межах 20–25 градусів за Цельсієм є оптимальним для активного спороношення та проростання гриба на поверхні тіла шкідника.

Загущені посіви або сади з густим листям створюють мікроклімат, який затримує вологу, що сприяє тривалому виживанню та поширенню інфекції.

Тривала посуха або дуже низька вологість повітря негативно впливають на життєздатність спор, що часто призводить до зниження ефективності цього природного механізму контролю.

Висока щільність шкідників також стимулює поширення хвороби, оскільки швидкість передачі спор між особинами стає значно вищою.

Неозигітес не завдає прямої шкоди врожаю. Його присутність в агроценозі є ознакою природного біологічного регулювання кількості шкідливих комах.

Завдяки діяльності цього гриба, фермери можуть суттєво зменшити кількість обробок хімічними пестицидами, що економить кошти та захищає довкілля.

Проте, в умовах інтенсивного землеробства, часто виникає ситуація, коли фунгіциди, що використовуються проти хвороб рослин, знищують і корисні гриби-ентомопатогени.

Відсутність гриба в агроценозі стає причиною спалахів чисельності павутинного кліща, які стають неконтрольованими без хімічного втручання.

Важливо навчитися відрізняти загибель кліща від дії неозигітеса від дії інсектицидів, щоб приймати правильні управлінські рішення щодо обробок полів.

Основним методом контролю є створення сприятливих умов для природного виживання та поширення гриба в полі.

Слід максимально уникати використання фунгіцидів широкого спектра дії під час масового розмноження корисних ентомопатогенів, якщо рівень ураження рослин патогенами дозволяє це зробити.

Інтегрований захист має враховувати наявність гриба в екосистемі, базуючись на даних моніторингу популяції шкідників та їхнього загального стану.

Для збереження ентомофагів та ентомопатогенів рекомендується використовувати вибіркові акарициди, що не пригнічують життєдіяльність грибів родини Neozygitaceae.

• Моніторинг загибелі кліщів у полі.
• Використання вибіркових засобів захисту.
• Збереження вологого мікроклімату в насадженнях.