Неофузикоккум стелленбосський

Основним проявом інфекції є некроз тканин деревини, який найчастіше стає видимим при поперечному розрізі пагонів або гілок багаторічних культур.

Характерною ознакою ураження є поява темних смуг або секторів некрозу, що поширюються від місць пошкоджень або природних отворів у корі.

Ззовні на корі можуть спостерігатися ділянки розтріскування та депресії, що свідчать про глибоке ураження камбію та провідних тканин рослини.

При прогресуванні захворювання листя на уражених гілках починає передчасно жовтіти, скручуватися та опадати, що веде до загального пригнічення.

В фінальних стадіях спостерігається всихання окремих плодових ланок або цілих рукавів, що критично знижує продуктивність насаджень.

Збудником хвороби є мікроскопічний сумчастий гриб Neofusicoccum stellenboschiana, що належить до родини Botryosphaeriaceae.

Даний патоген є складовою комплексу грибів, що викликають хвороби деревини, часто асоційовані з ескою та іншими формами некрозів виноградної лози.

Гриб здатний зберігатися в уражених рослинних рештках, у ґрунті та в тканинах інфікованих багаторічних рослин протягом тривалого часу.

Розмноження відбувається переважно через конідії, які формуються у пікнідах, що розвиваються на поверхні відмерлої деревини та кори.

Поширення спор в агроценозах здійснюється пасивно: за допомогою дощових крапель, вітру, а також під час проведення агротехнічних робіт інструментом.

Розвиток гриба активізується за умов підвищеної вологості, яка необхідна для проростання спор та формування нових плодових тіл патогену.

Температурний діапазон для росту міцелію досить широкий, проте найбільш сприятливі умови створюються при помірно теплих погодних режимах.

Стресові стани рослин, викликані посухою, заморозками або механічними пошкодженнями, значно підвищують сприйнятливість до даного збудника.

Неправильна обрізка, що залишає великі відкриті рани без дезінфекції, створює «ворота» для інфікування тканин деревини спорами гриба.

Наявність поблизу садів та виноградників прихованих джерел інфекції у вигляді рослинного сміття сприяє накопиченню високого інфекційного фону.

Хвороба завдає значних економічних збитків, викликаючи поступову загибель продуктивних гілок, що вимагає дорогої омолоджувальної обрізки.

Інфіковані рослини демонструють різке зниження врожайності, а також погіршення якості плодів та ягід через порушення фізіологічних процесів.

Патоген може повністю знищити молоду рослину у разі раннього інфікування, оскільки міцелій швидко поширюється судинною системою.

Складність боротьби полягає в тому, що гриб знаходиться глибоко всередині деревини, що робить контактні фунгіциди малоефективними проти нього.

Поширення інфекції в розплідниках через заражений посадковий матеріал створює загрозу масштабних втрат при закладанні нових промислових садів.

Основним методом захисту є сувора санітарна обрізка з видаленням та наступним обов’язковим спалюванням усіх уражених частин рослини.

Усі інструменти, що використовуються під час обрізки, повинні проходити регулярну дезінфекцію спеціальними розчинами для запобігання перенесенню спор.

Для захисту ран після обрізки рекомендується використання садових паст або фунгіцидних складів, що ізолюють місце зрізу від впливу патогену.

Важливою ланкою профілактики є підтримання високої агротехніки, спрямованої на зміцнення імунітету культури та зниження стресових факторів.

Застосування хімічних препаратів на даному етапі обмежене, тому акцент робиться на використанні здорового садивного матеріалу без прихованих інфекцій.