Неофузикоккум лютеум

Головним симптомом є поява на стовбурах та гілках чітко окреслених некротичних плям, які з часом перетворюються на втиснуті виразки темного забарвлення.

Характерною ознакою є в'янення листя на окремих гілках влітку, що згодом призводить до повного їх засихання. Уражені частини крони чітко виділяються на фоні здорових дерев.

На поперечному зрізі гілки можна помітити характерне побуріння або почервоніння деревини, що вказує на пошкодження провідних судин грибницею.

У місцях ураження на поверхні кори часто з'являються дрібні чорні крапки — це органи спороношення гриба, що забезпечують подальше поширення інфекції по саду.

При сильному розвитку хвороби спостерігається відшарування кори від деревини, що призводить до швидкої загибелі всієї ураженої ділянки крони.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Neofusicoccum luteum, який належить до родини Botryosphaeriaceae. Цей патоген є небезпечним збудником некрозів та відмирання деревини багатьох сільськогосподарських культур.

Гриб здатен тривалий час жити в тканинах рослини приховано (ендофітно), не спричиняючи видимих ознак хвороби, доки дерево не зазнає стресу або механічних пошкоджень.

Поширення відбувається через конідії, які формуються у пікнідах на уражених ділянках кори та переносяться вітром, дощем або під час доглядових робіт.

Міцелій патогена проникає глибоко в деревину, руйнуючи судинну систему та викликаючи локальне відмирання тканин. Висока стійкість спор дозволяє патогену виживати в несприятливих умовах.

Велика генетична мінливість гриба ускладнює селекцію стійких сортів, тому контроль хвороби залишається одним із найскладніших завдань для агрономів.

Сприятливим чинником для розвитку хвороби є будь-який водний стрес, наприклад тривала засуха або навпаки — перезволоження, що послаблює опірність рослин.

Тепла та волога погода створює найкращі умови для масового виходу спор із пікнід та їхнього успішного проростання на вразливих місцях дерева.

Пошкодження кори після сильних морозів або обрізки без подальшої обробки є основними шляхами потрапляння інфекції всередину рослини.

Наявність у саду старого, сухого гілля, яке вчасно не видалили, сприяє накопиченню великої кількості інокулюму гриба та регулярному зараженню здорових дерев.

Загущені посадки, де спостерігається погана циркуляція повітря та підвищена вологість навколо крони, є найбільш вразливими до швидкого спалаху інфекції.

Хвороба призводить до значного зниження врожайності та якості плодів, оскільки дерево втрачає здатність повноцінно забезпечувати поживними речовинами генеративні органи.

Тривале ураження викликає відмирання скелетних гілок, що вимагає проведення радикальної обрізки, внаслідок чого дерево втрачає свою форму та продуктивність.

Економічні збитки зростають через необхідність постійних витрат на хімічний захист, видалення сухих дерев та відновлення насаджень у разі масової загибелі.

Ослаблені патогеном дерева стають легкою здобиччю для вторинних шкідників, що ще більше посилює пригнічений стан насаджень.

В розсадниках це захворювання є критично небезпечним, оскільки може призвести до повної втрати саджанців та поширення інфекції на нові площі.

Основним методом є своєчасна санітарна обрізка, при якій необхідно видаляти всі уражені гілки із захопленням здорової тканини на 10-15 сантиметрів нижче місця ураження.

Усі зрізи обов'язково мають бути оброблені захисними садомими фарбами або фунгіцидними пастами, щоб запобігти повторному зараженню через рани.

Важливо забезпечити правильний режим поливу, щоб уникнути водного стресу дерев, та вчасно вносити добрива для підтримки імунітету рослин.

Інструменти для обрізки слід регулярно дезінфікувати спеціальними розчинами для запобігання перенесенню спор гриба між деревами.

• Проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами в критичні фази розвитку.
• Видалення та спалювання всіх рослинних решток з ділянки.
• Постійний моніторинг стану дерев протягом усього вегетаційного сезону.