Неоконіотиріум виноградний

Першими ознаками є поява бурих або коричневих плям на пагонах, які згодом темніють і стають втиснутими. Такі ділянки кори з часом починають розтріскуватися.

У місцях ураження внутрішня деревина змінює колір на темно-коричневий або чорний. При знятті кори чітко видно вогнища некрозу, що можуть кільцем охоплювати пагін, спричиняючи його поступове засихання.

На поверхні відмерлої кори часто з’являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба. Вони стають особливо помітними у вологу погоду, коли гриб виходить у фазу активного спороношення.

Молоді пагони, уражені хворобою, зупиняються в рості, викривляються, а потім відмирають вище місця ураження. Листя на таких пагонах жовтіє та передчасно опадає.

Слід розрізняти цей тип некрозу від інших плямистостей, оскільки він вражає не лише кору, але й глибинні шари деревини, послаблюючи весь виноградний кущ.

Збудником хвороби є мікроміцет Neoconiothyrium viticola, який належить до грибів, що вражають багаторічні частини виноградної лози. Цей патоген є вузькоспеціалізованим паразитом, здатним тривалий час зберігатися в уражених тканинах та рослинних рештках.

Гриб належить до порядку Pleosporales і формує пікніди, які є основними джерелами інфекції навесні. Патоген має здатність проникати глибоко в тканини камбію, що ускладнює лікування уражених рослин.

На відміну від багатьох інших хвороб, цей збудник є переважно ксилотрофним, тобто розвивається в деревині. Він часто виявляється в комплексах з іншими грибковими інфекціями після підмерзання кущів або невдалої обрізки.

Поширення спор здійснюється переважно краплями дощу та вітром. За наявності відкритих ран на лозі гриб швидко колонізує тканини, що призводить до некротизації клітинних структур.

Біологічна особливість Neoconiothyrium viticola полягає у тривалому латентному періоді, тому зовнішні прояви хвороби стають помітними лише тоді, коли інфекція глибоко вразила тканини.

Активний розвиток інфекції пов’язаний із високою вологістю повітря та помірними температурами. Опади є критичним фактором для перенесення спор гриба по плантації.

Сприятливим середовищем для розвитку є механічні пошкодження лози під час обрізки або дії несприятливих погодних умов, таких як град чи низькі температури взимку.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посадок, створює умови для застою повітря та підвищення вологості. Це значно прискорює поширення гриба від хворих кущів до здорових.

Ослаблені рослини, що мають дефіцит поживних речовин або перебувають у стресовому стані після морозів, найбільш вразливі до заселення патогеном.

Тривалі тумани та велика кількість роси в кінці сезону сприяють вторинному інфікуванню, що створює великий запас інфекції для наступного року.

Головна небезпека полягає у прихованому ураженні деревини. Поступове відмирання провідних судин обмежує подачу поживних речовин, що призводить до загального пригнічення куща.

Вредоносність проявляється у значному зниженні врожайності, оскільки уражені пагони не здатні забезпечити нормальний розвиток гроздь. У важких випадках спостерігається відмирання цілих рукавів.

Хвороба суттєво погіршує якість деревини, роблячи її крихкою та непридатною для формування здорового скелета куща. Це потребує проведення радикального омолодження виноградника.

Зараження Neoconiothyrium viticola знижує загальний імунітет винограду, роблячи його чутливим до інших хвороб, таких як антракноз чи бактеріальний рак.

Економічні втрати зумовлені витратами на хімічні обробки, втратою врожаю та необхідністю дорогої заміни загиблих кущів на плантації.

Захист передбачає своєчасне видалення та спалювання уражених частин лози. Місця зрізів необхідно обов’язково обробляти садовими антисептиками або захисними пастами.

Необхідно дотримуватися правил агротехніки: проводити вчасну підв’язку, пасинкування та забезпечувати провітрювання кущів для зниження вологості.

• Профілактичні обприскування препаратами міді на початку весни.
• Використання системних фунгіцидів у критичні фази розвитку.
• Регулярна санітарна чистка виноградника від сухих залишків.
• Забезпечення збалансованого живлення для підвищення резистентності.

Система захисту повинна включати інтегровані методи. Застосування фунгіцидів на основі міді та інших ефективних препаратів допомагає стримувати поширення гриба.

При виявленні симптомів важливо проводити дезінфекцію інструментів після кожного куща, щоб уникнути поширення інфекції на здорові рослини під час проведення обрізки.