Неокалімастигові гриби

Неокалімастигові гриби (лат. Neocallimastigaceae) — це група анаеробних грибів, які мешкають у травному тракті ссавців. Важливо розуміти, що ці організми не є патогенами сільськогосподарських рослин.

Вони належать до відділу Neocallimastigomycota і виконують специфічну функцію розкладання рослинних волокон усередині організму тварини.

Міцелій цих грибів має унікальну здатність проникати в лігніфіковані тканини рослин, забезпечуючи початковий етап ферментативного розщеплення клітинних стінок.

Оскільки вони є облигатними анаеробами, їх життєдіяльність неможлива на відкритих полях або в тканинах вегетуючих рослин, тому вони не викликають хвороб у посівах.

Термін «хвороба» стосовно них є науково некоректним, оскільки вони є корисними мікроорганізмами для тваринництва.

Основною умовою для розвитку цих грибів є середовище з повною відсутністю кисню, яким є рубець великої рогатої худоби та інших травоїдних.

Оптимальна температура для їх активного росту становить приблизно 38–40 градусів за Цельсієм, що відповідає внутрішньому середовищу ссавців.

Для метаболізму грибам необхідні складні вуглеводи, що містяться в спожитій тваринами рослинній їжі, зокрема целюлоза та геміцелюлоза.

У зовнішньому середовищі ці гриби знаходяться у стані спокою, утворюючи зооспори, які здатні виживати у ґрунті або на пасовищах до моменту потрапляння в травну систему.

Поширення відбувається природним шляхом через споживання тваринами кормів, забруднених частинками екскрементів, що містять спори.

Ці гриби не завдають шкоди врожаю, оскільки не паразитують на живих рослинах, які вирощуються на полях.

Навпаки, їх наявність є критично важливою для ефективного перетравлення грубих кормів, що забезпечує нормальну життєдіяльність худоби.

Відсутність або зниження активності цієї грибної флори в організмі тварин призводить до погіршення засвоюваності кормів та зменшення продуктивності ферми.

Таким чином, вони є корисними симбіонтами, що сприяють кращому використанню рослинних ресурсів у сільському господарстві.

Агрономічний менеджмент має враховувати, що будь-які токсичні впливи на мікрофлору травлення тварин можуть негативно позначитися на їх здатності переробляти корми.