Міріангієві

Головним симптомом є формування чорних або бурих наростів, які щільно прикріплені до поверхні листків або кори стовбура та гілок.

Уражені ділянки з часом стають ламкими, а кора може розтріскуватися, що візуально нагадує паршу або специфічну кірку на деревині.

Деформація пагонів та передчасне опадання листкового апарату свідчать про глибоке ураження тканин рослини грибним міцелієм.

На початкових етапах хвороба проявляється у вигляді дрібних плям, що поступово збільшуються в розмірах та набувають темного забарвлення.

Мікроскопічний аналіз показує наявність стром, які повністю перекривають продихи, що суттєво обмежує газообмін у рослинних клітинах.

Міріангієві (лат. Myriangiales) — це порядок грибів, що належить до класу Dothideomycetes. Вони є збудниками специфічних хвороб, які вражають різноманітні види дерев та чагарників.

Патоген формує особливі структури, які називаються аскостроми. Ці плодові тіла зазвичай занурені в тканини рослини або знаходяться на їхній поверхні, захищаючи спори.

Гриби цього порядку часто виступають як облігатні або факультативні паразити, які отримують поживні речовини безпосередньо з живих клітин рослини-господаря.

Біологічний цикл розвитку включає утворення сумок з аскоспорами всередині багатокамерних стром, що забезпечує високу виживаність патогена в навколишньому середовищі.

Поширення інфекції відбувається завдяки аерогенному переносу спор, які осідають на нових ділянках рослин при наявності крапельної вологи.

Основним чинником поширення інфекції є підвищена вологість повітря, яка необхідна для активного проростання спор на поверхні рослин.

Оптимальні температурні умови для розвитку міріангієвих зазвичай знаходяться в межах помірного та теплого клімату.

Наявність будь-яких механічних пошкоджень на корі значно полегшує проникнення грибниці у внутрішні шари тканин рослини.

Загущені посадки, де погано провітрюється крона, є ідеальним місцем для накопичення інфекційного навантаження протягом вегетації.

Різкі коливання вологості в поєднанні з теплими днями сприяють утворенню нових спор, що призводить до вторинного зараження влітку.

Основна шкода від міріангієвих полягає у поступовому виснаженні дерева через порушення обмінних процесів та відтік поживних речовин до місць інфекції.

Пошкодження кори призводить до відмирання окремих ділянок, що робить рослину вразливою до вторинних інфекцій та шкідників.

Зниження інтенсивності фотосинтезу через ураження листя призводить до зменшення приросту та погіршення якості врожаю плодів.

Занедбані випадки призводять до висихання цілих скелетних гілок, що вимагає радикальних заходів з обрізки або навіть повного видалення дерева.

Тривале перебування гриба на рослині знижує її зимостійкість, що може призвести до загибелі культури в період суворих холодів.

Санітарна обрізка та спалювання уражених частин рослин є першочерговими заходами для запобігання поширенню збудника в саду.

Використання фунгіцидів, зокрема мідьвмісних препаратів, допомагає створити захисний бар'єр на корі дерев та запобігти проростанню спор.

Регулярне проріджування крони забезпечує нормальну циркуляцію повітря, що значно знижує вологість навколо гілок.

Комплексний догляд, що включає збалансоване живлення, підвищує загальний імунітет рослин до грибних захворювань.

• Регулярна дезінфекція секаторів та пил після роботи.
• Лікування ран на корі садовим варом з антисептиками.
• Моніторинг стану рослин у періоди підвищеної вологості.