Мікосферельоз хурми

Перші візуальні ознаки хвороби проявляються на листі у вигляді невеликих хлоротичних плям, які поступово набувають коричневого або темно-бурого відтінку.

З часом плями збільшуються в розмірах, можуть зливатися між собою, захоплюючи значну частину листової пластинки. На уражених ділянках часто помітний темний наліт, що складається з органів спороношення гриба.

Листя, уражене мікосферельозом, передчасно жовтіє і опадає. У запущених випадках дерево може втратити значну частину крони ще до настання осені.

На молодих пагонах ознаки захворювання проявляються рідше, проте в умовах високого інфекційного навантаження можливі невеликі виразкові ураження кори.

• Пожовтіння листя в середині літа.
• Поява темних плям з чіткою облямівкою.
• Передчасний листопад.
• Зниження загальної продуктивності дерева.

Збудником цього захворювання є гриб Mycosphaerella horii, який належить до класу Аскоміцети. Це вузькоспеціалізований патоген, що вражає переважно рослини роду Хурма.

Життєвий цикл гриба включає утворення аскоспор у плодових тілах, які розвиваються на опалому ураженому листі після зимівлі. Навесні спори розносяться вітром і дощем, забезпечуючи первинне зараження.

Крім статевої стадії, гриб може формувати конідіальне спороношення. Це дозволяє патогену активно поширюватися протягом усього вегетаційного періоду за наявності сприятливих погодних умов.

Міцелій гриба проникає в тканини листка через продихи або механічні пошкодження. Розростаючись всередині паренхіми, він руйнує клітини рослини, що призводить до появи характерних некротичних плям.

Патоген здатний зберігати життєздатність у рослинних рештках протягом декількох років, що робить його вкрай стійким до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Основним фактором, що сприяє розвитку інфекції, є висока вологість повітря та часті опади в літній період. Оптимальна температура для проростання спор становить +20...+25 градусів.

Загущені посадки хурми значно підвищують ризик епіфітотії, оскільки всередині крони створюється мікроклімат із утрудненою циркуляцією повітря, де волога на листі тримається довше.

Слабка освітленість ділянок, де росте хурма, також сприяє розвитку мікосферельозу. У затінених місцях гриб швидше колонізує тканини рослини.

Ослаблені рослини з порушеним мінеральним обміном або ті, що зазнали стресу (посуха, перезволоження ґрунту), стають більш вразливими до проникнення грибкової інфекції.

Порушення правил агротехніки, зокрема залишення опалого листя під деревами, створює величезний запас інфекції для наступного сезону.

Мікосферельоз завдає серйозної шкоди плодівництву, спричиняючи передчасний листопад, що призводить до виснаження запасів поживних речовин у деревині.

В результаті ураження порушуються процеси фотосинтезу. Це веде до подрібнення плодів, погіршення їх смакових якостей та втрати товарного вигляду.

Дерева, що щороку страждають від цього грибкового захворювання, стають менш зимостійкими і частіше вимерзають при настанні низьких температур взимку.

Хронічне ураження веде до загального пригнічення росту, зниження імунітету рослини та скорочення її продуктивного довголіття.

У разі масового поширення хвороби без належного контролю можлива повна втрата врожаю конкретного сезону та ризик загибелі молодих саджанців.

Ключовим методом профілактики є ретельне прибирання та знищення опалого листя восени, оскільки саме в ньому зимує основний запас спор гриба.

Рекомендується проводити регулярну санітарну обрізку крони для поліпшення провітрюваності та освітленості, що знижує вологість у прикореневій зоні.

Застосування мідьвмісних препаратів (бордоська суміш та аналоги) рано навесні та після цвітіння дозволяє ефективно пригнічувати первинне зараження патогеном.

У період вегетації при появі перших ознак хвороби показано використання системних фунгіцидів широкого спектра дії згідно з регламентами застосування.

Дотримання режиму поливу та внесення збалансованих добрив допомагають зміцнити захисні сили хурми, роблячи її менш сприйнятливою до грибкових атак.