Септоріоз агрусу

Перші симптоми септоріозу з’являються як дрібні, округлі або кутасті плями діаметром 2–3 мм. Спочатку вони мають коричневий колір із чіткою темною облямівкою.

Згодом центр плями світлішає, набуваючи білуватого або сірого відтінку, через що хворобу називають білою плямистістю. Темна облямівка при цьому зазвичай залишається виразною.

На поверхні світлих плям, особливо з нижнього боку листка, можна помітити чорні крапки — пікніди гриба. Це органи розмноження патогена, де утворюються нові спори.

У разі інтенсивного розвитку плями зливаються, охоплюючи велику частину поверхні листка. Це спричиняє деформацію, скручування та передчасне відмирання тканин.

Хвороба уражає листя, черешки, а при сильному розвитку — молоді пагони, що суттєво знижує загальний життєвий потенціал та зимостійкість куща.

Збудником хвороби є гриб Mycosphaerella grossulariae (анаморфа Septoria grossulariae). Це вузькоспеціалізований патоген, який вражає переважно рослини родини Агрусові.

За типом хвороба класифікується як плямистість листя. Гриб успішно зимує у вигляді псевдотецій на опалому інфікованому листі, зберігаючи життєздатність у рослинних рештках протягом тривалого часу.

Навесні, під час підвищення вологості, відбувається викид аскоспор, які переносяться вітром або краплями дощу на молоді листки, започатковуючи первинний цикл зараження.

Протягом вегетації патоген формує пікніди з конідіями. Вони забезпечують вторинне зараження здорових частин рослини, що призводить до стрімкого розповсюдження хвороби влітку.

Життєвий цикл гриба критично залежить від наявності крапельно-рідкої вологи на листках, що є необхідною умовою для проростання спор та колонізації тканин рослини.

Розвитку гриба сприяє висока вологість повітря та часті опади у першій половині літа. Оптимальна температура для розвитку міцелію становить від +18°C до +25°C.

Загущені посадки, де відсутня нормальна вентиляція крони, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор та швидкого поширення інфекції по всій ділянці.

Відсутність регулярної санітарної обрізки веде до накопичення великої кількості інфекційного матеріалу. Зарослі кущі довше тримають вологу, що стимулює розвиток грибниці.

Дощування рослин, особливо у спекотну погоду, сприяє переносу спор на здорові листки, посилюючи епіфітотійний стан насаджень агрусу в саду.

Рослини, що страждають від нестачі мікроелементів або неправильного догляду, втрачають імунітет і стають значно вразливішими до збудника септоріозу.

Найбільша шкода полягає у масовому передчасному опаданні листя, що починається ще в середині літа. Втрата листового апарату призводить до припинення фотосинтезу.

Це негативно впливає на закладання генеративних бруньок, що безпосередньо зумовлює зниження врожайності та якості ягід у наступному році.

Рослини, що втратили листя завчасно, не встигають підготуватися до зими, що призводить до вимерзання пагонів або навіть загибелі всього куща при низьких температурах.

Ураження пагонів порушує транспорт поживних речовин, що робить агрус слабким перед іншими хворобами та шкідниками протягом усієї вегетації.

Якщо не вживати заходів, продуктивність плантації знижується до критичного рівня, роблячи вирощування агрусу збитковим та безперспективним.

Основним заходом боротьби є агротехніка: прибирання та знищення опалого листя восени. Це дозволяє усунути головне джерело зимування інфекції.

Рекомендується щорічне проріджування кущів, що забезпечує швидке просихання крони після дощів та знижує ризик успішного проростання спор гриба.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами до та після цвітіння, а також за необхідності — після збору врожаю для захисту листового апарату до осені.

• Бордоська суміш (1%)
• Хлорокис міді
• Препарати на основі манкоцебу
• Системні фунгіциди триазольної групи

Підживлення калійними та фосфорними добривами підвищує природний імунітет рослин, що допомагає агрусу ефективніше протистояти впливу патогенних грибів.