Мікобластус криваво-червоний

Мікобластус криваво-червоний — це представник лишайників, який часто зустрічається на корі старих дерев та хвойних порід.

Він формує накипний талом, який щільно прилягає до поверхні кори, не проникаючи всередину тканин рослини.

Головною зовнішньою ознакою є яскраві апотеції — плодові тіла, що мають насичений червоний або темно-пурпуровий відтінок.

Тіло самого лишайника зазвичай сірого або зеленкуватого кольору, що створює помітний контраст із червоними «плямами» плодових тіл.

Цей організм розвивається доволі повільно, поширюючись по корі у вигляді плям неправильної форми.

Важливо розуміти, що цей організм не є збудником грибкової хвороби в класичному агрономічному розумінні.

Це складний симбіотичний організм, утворений грибними гіфами та водоростями, які живуть як єдине ціле.

Він не висмоктує сік з дерева і не спричиняє некрозу, оскільки використовує дерево лише як фізичну опору для свого життя.

Розмноження лишайника відбувається за допомогою спор, які поширюються вітром та краплями дощу в умовах підвищеної вологості.

Вид належить до групи епіфітів, які часто заселяють кору дерев, що мають достатньо старий вік або ослаблений імунітет.

Основною умовою для появи лишайника є стабільна вологість повітря та достатня кількість світла на поверхні кори.

Мікобластус найкраще почувається в регіонах з чистим повітрям, оскільки він дуже чутливий до промислових викидів.

Надмірна густота гілок у кроні дерева створює застій повітря, що сприяє утриманню вологи та закріпленню спор.

Ослаблені дерева, які ростуть у тінистих місцях, піддаються заселенню лишайниками значно частіше за здорові екземпляри.

Відсутність регулярного догляду за корою створює сприятливе середовище для розширення колоній лишайника.

Пряма шкода для рослин від мікобластусу мінімальна, проте він може бути сигналом про певні проблеми в саду.

Велика кількість лишайника на стовбурі може частково перешкоджати газообміну, що важливо для молодих або ослаблених дерев.

У щілинах та під таломом лишайника часто зимують шкідники та збудники справжніх інфекційних хвороб рослин.

Покриття кори шаром лишайнику ускладнює своєчасне виявлення тріщин, ран або діяльності комах-шкідників.

В цілому наявність великої кількості лишайників вказує на низьку енергію росту дерева та потребу в агротехнічних заходах.

Для боротьби з лишайниками найефективнішими є механічні та профілактичні заходи догляду за насадженнями.

Регулярне очищення штамбів дерев від старої кори за допомогою скребків допомагає позбутися більшості колоній.

Побілка стовбурів розчином вапна створює лужне середовище, яке пригнічує ріст більшості видів лишайників.

Оптимізація режиму обрізки дозволяє краще провітрювати крону, зменшуючи вологість повітря всередині дерева.

• Видалення сухих та уражених гілок.
• Підтримання високого рівня агрофону та здоров'я дерев.
• Використання залізного купоросу для дезінфекції кори.