Мікоаціелла

Головною ознакою інфекції є формування нальоту кремового кольору на поверхні кори або відмерлої деревини. Часто спостерігається інтенсивне відшарування кори від стовбура.

Вражені гілки втрачають свою пружність та міцність, стають крихкими, оскільки внутрішня деревина стає трухлявою через активність ферментів гриба.

На листках, що знаходяться поруч із місцями ураження, може з'являтися хлороз, а в подальшому — передчасне опадання через порушення живлення рослини.

У місцях пошкоджень утворюються некротичні плями, що з часом розширюються. Під шаром кори часто можна помітити білий міцеліальний шар, що вказує на активне поширення інфекції.

• наліт на корі;
• відшарування кори;
• крихкість гілок;
• передчасний листопад;
• некротичні плями на стовбурах.

Мікоаціелла (Mycoaciella) — це рід базидіальних грибів, що належить до родини Meruliaceae. В агрономічному середовищі ці організми відомі як збудники білої гнилі деревини, що вражають як лісові, так і плодово-ягідні культури.

Цей гриб є сапротрофом, проте за умов стресу у рослини-господаря він легко переходить до паразитизму. Його міцелій проникає глибоко в деревину, руйнуючи її основні структурні компоненти.

Біологічно гриб характеризується утворенням сплощених плодових тіл, які часто мають шиповату структуру. Розмноження відбувається за допомогою спор, що активно поширюються у вологому середовищі.

Патоген може зберігатися протягом тривалого часу в грунті, на залишках деревини або в інвентарі, що не пройшов дезінфекцію після роботи з хворими рослинами.

Діагностика захворювання часто проводиться за наявністю характерних гіфів із пряжками, які можна виявити під час мікроскопічного дослідження зрізів ураженої кори.

Для розвитку мікоаціелли критично важливим є високий рівень вологості повітря та грунту. Оптимальними умовами є температурний діапазон +15...+25°C при високій вологості.

Зараження відбувається легше через механічні пошкодження кори, наприклад, через зрізи після обрізки, сонячні опіки або морозобоїни, які не були оброблені вчасно.

Загущені посадки, де відсутня нормальна циркуляція повітря, створюють ідеальні умови для накопичення спор гриба і зараження сусідніх здорових рослин.

Часті опади в літній період сприяють активному перенесенню конідій гриба на нові ділянки, особливо в садах, де не проводиться регулярна санітарна обрізка.

Ослаблені рослини з порушеним імунітетом через нестачу мінерального живлення або надмірну вологість кореневої зони є головною мішенню для патогена.

Основна шкода від мікоаціелли полягає в швидкому руйнуванні деревини, що знижує довговічність насаджень та їхню естетичну привабливість.

Плодові дерева, уражені цим грибом, різко знижують продуктивність, оскільки провідна система рослини поступово виходить з ладу.

В лісовому господарстві ураження призводить до повної втрати технічних характеристик деревини, що унеможливлює її промислове використання.

Прогресування хвороби призводить до відмирання гілок і стовбурів, що зрештою може призвести до повної загибелі насадження на ділянці.

Крім того, уражена грибом деревина стає місцем розмноження інших шкідників та вторинних інфекцій, що посилює загальний негативний ефект.

Першочерговим кроком є видалення всіх уражених гілок із захопленням здорової тканини та їх знищення за межами господарства.

Необхідно проводити дезінфекцію інструментів після кожного дерева, щоб запобігти переносу спор на здорові рослини під час обрізки.

Застосування фунгіцидів на основі міді після зрізів є ефективним методом захисту від проникнення патогена в глибину деревини.

Регулярна агротехнічна профілактика, що включає побілку стовбурів та правильний режим поливу, зміцнює імунітет рослин до грибкових інфекцій.

Слід уникати загущених посадок та забезпечувати належну вентиляцію крони, що обмежує поширення інфекції в умовах підвищеної вологості.